Вишукані фонтани, скляні басейни з рибами, зимовий сад у парку, фунікулер на Цецино, повітряні потяги до Садгори, пароплави на Пруті… Такими понад сто років тому чернівецькі футуристи уявляли своє місто у 2020-му.
"Бургомістр Чернівців піднявся ліфтом на 47-ий поверх вежі ратуші й замріяно глянув на південну околицю міста – Глибоку", – писав 1905 року чернівецький журналіст у футуристичному нарисі "Чернівці у 2020 році".
П’ятикілометровий міст до Цецино
Головний міський лікар Якоб Флінкер, який знав не тільки всі хвороби своїх пацієнтів, а й їхні побажання та мрії, у 1899 році писав, якими будуть Чернівці у 2010-му:
"Вишукані фонтани вихлюпують збагачену та чисту воду в гарних, оздоблених історичними фігурами басейнах, які оточені чудовими та пахучими рослинами… Палац біля палацу рядами виглядають з усіх прилеглих до площі Ринок вулиць… Теперішня площа Елізабет складається із суцільних скляних споруд. В одній із них розміщений величезний басейн, в якому плавають живі риби. Між цими спорудами розкинулися квіткові клумби та пахучі сади. Дахи скляних споруд зроблені з алюмінію і виблискують на сонці… Посередині площі Австрії, яка була перетворена у парк, стоїть фонтан – справжній шедевр пластичного мистецтва. Будинки на площі елегантні та гарно оздоблені, з вишуканими вежами з алюмінію".
За уявою мрійника, від вулиці Нагірної до вершини гори Цецино простягнеться п’ятикілометровий міст із величезними колонами. По ньому весело курсуватимуть електричні потяги з тисячами людей. На горі рядами вишикувались вілли у гарному сільському стилі, працюють чудові ресторани, грають музичні капели. Тішитимуть відвідувачів маленькі будиночки з оптичними апаратами і телефонним обладнанням, за допомогою яких можна буде бачити людей із навколишніх населених пунктів та спілкуватися з ними. Ще на Цецино можна буде піднятися і спуститися вниз на електричному фунікулері. Прутом плаватимуть пароплави, якими можна по воді добратися до Відня.
Міст поєднає також Руську вулицю із Винною горою. Великі зміни відбудуться на Руській: вулиця розширена та гарно викладена бруківкою, будинки споруджені в легкому стилі, дахи зом алюмінію. Куполи церков і синагог будуть зі скла та освітлюватимуться електрикою.
Мудрі державні установи, як писав Якоб Флінкер, дбатимуть про те, щоб життя громадян полегшувалося. Обов’язковими предметами у школах будуть про здорове харчування і як захиститися від хвороб. На площі Фердинанда розташуються інститут зору та слуху, дитячий сиротинець, міська лікарня.
До Садгори – повітряним потягом
Місто настільки розшириться, що сягатиме аж села Чагор, розрізнятимуть Старі та Нові Чернівці. У Народному парку (нині Центральний, – авт.) будуть скляні зимові павільйони , де "зелені насадження квітнуть, як у Південній Італії", мріяв Якоб Флінкер.
На височину Габсбургів (зараз парк імені Ю. Федьковича, – авт.) можна буде піднятися на повітряній кулі або електричному фунікулері. Тут буде гарна криниця з мінеральними водами відомих марок. Натиснеш на кнопку – і склянка миттєво наповниться водою, яку бажаєш випити. Пагорб Габсбургів із Садгорою єднатиме електромагнітний навісний міст зі сталі та алюмінію, по якому щомиті мчатиме повітряний потяг.
"Щасливе життя, яке колись розвинеться на радість нашим прийдешнім поколінням. Світ повністю змінився, змінилися і винаходи, і люди, – надіявся мрійник. – Усі національні та конфесійні протиріччя зникнуть, у конкуренції, завзятті та роботі людство цього тисячоліття прямує вперед. Повірте мені, саме так усе й буде".
Театр і пароплави на Калічанці
Зате учитель чернівецької гімназії Франц Порубський 1906 року в своїй книзі нарисів про Чернівці уявляв майбутнє, як фільм жахів. За його версією, місто знищить великий землетрус, а на Цецино вибухне вулкан. Прут розіллється довкола й утворить внутрішнє озеро, де сполучення можливе лише на каное.
Неушкодженими залишаться в’язниця на площі Австрії з усіма засудженими, податкова служба і концертний зал "Орфей". Зруйноване місто плюндруватимуть банди з волоцюг та злодіїв. Буде оголошена Перша чернівецька демократична бурлацька республіка.
Пізніше у своїй книзі "Чернівецькі нариси" 1910 року Франц Порубський передбачив, яким буде засідання міської ради у 1955-му. На ньому присутні 577 депутатів і 22 депутатки. На місці секретаря – величезний концертний фонограф. Головуючий повідомляє, що 30 депутатів, які представляють села об’єднаної чернівецької громади, склали свої мандати, бо всі селяни з їхніх округів виїхали на заробітки до Канади, і вони мусять відплисти за ними. Пропонують на їхню честь назвати міські вулиці. Від мандатів також відмовилися 25 депутатів-поляків, бо міська рада не виділила кошти на новий польський оперний театр.
Депутат С. вносить пропозицію взяти участь у святкуванні 25-ліття Садгірського університету імені Франца Фердинанда. Головуючий пояснює, що не можуть поки що знести старий магістрат і вежі ратуші, які псують вигляд нових Чернівців, бо з Відня не прибув динаміт. Депутат Г. вимагає спорудити другий театр на Калічанці та пустити туди пароплави, що спричиняє кількагодинні дебати. Зрештою, цю пропозицію депутати відхиляють.
Як бачимо, майже нічого з того, про що мріяли чернівецькі футуристи, не збулося. За сотню літ нових палаців у центральній частині міста так і не збудували – залишилися старі будівлі австрійського періоду. Але радує, що Чернівці вистояли до наших днів. Їх не знищив землетрус, на Цецино не вибухнув вулкан…
(Уривок з книги "Чернівці. Антикварні нариси" Сергія Осачука та Миколи Салагори)
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram