Дорогоцінне «Євробачення». Скільки коштує «тижневе вихваляння перед Європою» та хто за нього платить

Відкладений на рік пісенний конкурс "Євробачення", як завжди, прикував до екранів мільйони глядачів. Майже 200 мільйонів людей уболівали за своїх улюбленців, голосували та обговорювали убрання артистів та меседжі їхніх пісень. Проте чи задумувались ви, за які гроші влаштовують це шоу, хто його проводить і навіщо?

З миру по нитці — буде вам конкурс



Організатором "Євробачення" є неурядова організація Європейська мовленнєва спілка (ЄМС), яка об’єднує суспільних мовників. На сьогодні в ЄМС входить 68 членів із 55 країн, а також 31 асоційований член з іще 20 країн. Від України до неї входить НСТУ.

ЄМС — неприбуткова організація, тобто не може заробляти на своїй діяльності. А отже, "Євробачення" фінансується не безпосередньо нею.

Найбільша частка бюджету конкурсу — внесок мовника з країни-господаря. Ця сума зазвичай коливається від 10 до 20 мільйонів євро — залежно від "місцевих умов і наявних ресурсів".

Точну суму члени ЄМС мають право не називати. Але деякі з них її не приховують. Так, один із найдорожчих на сьогодні конкурсів відбувся у 2014 році в Данії і обійшовся суспільному мовнику DR у 26,4 мільйона євро.

Крім того, кожен мовник, який планує готувати конкурсантів (тобто фактично всі країни-учасниці), обов’язково має заплатити ЄМС внесок за участь. Розмір цього внеску країни так само розголошувати не зобов’язані, тому знаємо ми лише окремі цифри.

Скажімо, Нідерланди у 2016 році заплатили 250 тисяч євро, а Греція у 2018-му — 119 тисяч. Загальна сума внесків за участь, за даними ЄМС, становить до 6,2 мільйона євро.

Ще своїх грошей може докинути місто, яке приймає "Євробачення". Наприклад, у 2014-му міська влада Копенгагена додала 18 мільйонів євро. А може й не докинути, обмежившись допомогою в організації — від інфраструктури й брендингу до охорони.

Статті бюджету "Євробачення" ЄМС і мовники, як правило, не розкривають, посилаючись на комерційну таємницю.

Хто поверне гроші?

Уже найперший конкурс 1956 року був технологічним — а отже, й дорогим — викликом: пряма трансляція на одночасно кілька країн не була тоді такою поширеною. Такі масштабні шоу чим далі, тим більше коштують, але "Євробачення" — не благодійний проєкт, тож гроші намагаються "відбити".

По-перше, на конкурс приїжджають десятки тисяч туристів з різних країн світу — не лише учасниць. А це — доходи від туризму й створення нових робочих місць.

Ще одне джерело доходу — спонсорські угоди, продаж квитків і фірмової продукції "Євробачення", проведення пов’язаних із конкурсом заходів.

Крім цього, мовник продає рекламу — а коштує вона чимало через високі рейтинги конкурсу. А також може продати субліцензію на показ самого конкурсу, як-от НСТУ продала її телеканалу СТБ.

Місця проведення через увагу до конкурсу отримує додаткову популярність — і це теж приносить дохід. В одному з досліджень, наприклад, визначили, що Ізраїль, де пісенний конкурс відбувся у 1999 році, отримав від 2,6 до 3,7 мільйона доларів (а витрати перевищували 7 мільйонів).

Інше дослідження виявило, що протягом трьох років після перемоги країни на "Євробаченні" зазвичай зростають її доходи від туризму, податків та інвестицій. Але там не враховували, наскільки це зростання обумовлене саме "Євробаченням", а не чимось іще.

Практика свідчить, що покрити всі витрати на "Євробачення" вкрай складно. Нам вдалося знайти лише один такий приклад за останнє десятиліття: Швеція у 2016 році. Вона вклала в проведення конкурсу порівняно невеликі 14 мільйонів євро, а отримала, за оцінками суспільного мовника SVT, 27,5 мільйона — майже вдвічі більше.

А от, наприклад, Данія у 2014 році витратила на конкурс загалом 54 мільйони доларів — це другий за розміром бюджет в історії (що обурило багатьох в країні). А повернула від туризму майже втричі менше (20 мільйонів). І це ми ще не згадали про Росію з Азербайджаном, про них трохи згодом.

Але справедливо й те, що "Євробачення" ніколи й не задумувалося про гроші, його початкова мета — об’єднання повоєнної Європи через культуру. Зараз же, коли з часів Другої світової минуло багато років, конкурс став насамперед великим шоу і можливістю прорекламувати свою країну.

Зараз для країни-господаря бюджет "Євробачення" — це "вартість тижневого вихваляння перед рештою Європи", іронізує The Guardian.

Піар дорожчий за гроші?

Якщо з економічної точки зору проведення "Євробачення" є не щасливим білетом, а радше тягарем, то його піарний складник залишається дуже привабливим, причому як на рівні країн, так і на рівні міст. Наприклад, коли Україна мала проводити конкурс у 2017-му, провести його в себе хотіли мери Києва, Дніпра, Одеси, Львова та Херсона.

І в цьому контексті красномовною є різниця в підходах до проведення конкурсу в авторитарних та демократичних країнах.

У європейських країнах, що не претендують на "наддержавність", уміють рахувати гроші. Також громадяни цих країн можуть нагадати владі про її марнотратство під час виборів.

Інколи неможливість сплатити внесок змушувала країни відмовлятися від участі в "Євробаченні". Наприклад, у 2010 році низка країн не відправила своїх представників на конкурс через економічну кризу.

Ізраїльський суспільний мовник, який організовував конкурс у 2019 році, взагалі змушений був понад дві третини свого бюджету позичити в уряду на 15-річний термін. Тобто влада не дала йому гроші задарма.

А британцям, які регулярно опиняються серед аутсайдерів конкурсу, а у 2021 році взагалі не отримали жодного балу за свій виступ, не звикати до закликів перестати марнувати гроші на "Євробачення". Існують навіть теорії змови, що деякі країни навмисно відправляють не найсильніших кандидатів, аби не виграти і не витрачати гроші на проведення конкурсу, писав The Guardian.

Натомість найдорожче в історії "Євробачення" провів у 2012 році Азербайджан, витративши 64 мільйони євро. Але це офіційно. Як підрахував Transitions Online, що пише про пострадянські країни, непрямі витрати на конкурс були значно більшими. Так, влада Азербайджану виділила гроші на реконструкцію стадіону в Баку, доброустрій площі перед концертним залом, будівництво дороги тощо.

За підрахунками журналістів, сукупні витрати (прямі і непрямі) становили 721 мільйон доларів. До слова, журнал Der Spiegel оцінив витрати Азербайджану ще більше — у 797 мільйонів.

Дуже показовим також є те, що ці гроші азербайджанська влада перенаправила з резервного фонду, з фонду підвищення зарплат і пенсій, а також з коштів, які планували витратити на ремонт каналізації та водопостачання в деяких районах країни.

Ще одним яскравим прикладом є Росія, де "Євробачення" вкрай популярне. Росія проводила конкурс лише раз, у 2009 році, і тоді витрати на нього стали на той час рекордними — 43 мільйони доларів. Гендиректор "Першого каналу" Костянтин Ернст прямо заявив, що цю суму "відбити" не вдасться, та ніхто і не планував цього робити.

Важливість піар-складової конкурсу для Росії можна зрозуміти хоча б із того, що перевірити, як іде підготовка, приходив тоді прем’єр-міністр Володимир Путін. Швед Сванте Стокселіус, який був керівником "Євробачення", у коментарі BBC розповів, що "був шокований" візитом Путіна.

"Росіяни сказали, що конкурс має велике значення для їхньої країни. Путін хотів переконатися, що “Євробачення” буде просувати Росію, покаже Європі, на що вона здатна. Вони витратили на це багато грошей", — сказав Стокселіус.

А через те що російській представниці не зарахували 10 балів від Азербайджану, обурювався навіть міністр закордонних справ Сергій Лавров.

У своїй статті BBC також порівнює ставлення британців і росіян до "Євробачення": якщо перші здебільшого іронічно сприймають конкурс, то для других — це "майданчик для демонстрації своєї політичної та культурної влади".

Олімпіада з музики

Чи є щось нове або незвичне в тому, що масштабні шоу використовують для піару? Ні. Це розповсюджена культурна дипломатія і так звана м’яка сила для покращення іміджу країни. Питання лише в ціні та меті.

Скажімо, вже згадана Росія фактично продовжує політику СРСР, коли всередині — жорсткий авторитаризм, натомість назовні працює пропаганда, яка має переконати решту світу, що Росія — найкраща країна.

Один з конкурсантів від Росії, співак Сергій Лазарєв казав, що для росіян "Євробачення" є чимось на кшталт Олімпійських ігор з музики. Це дуже слушне порівняння, адже великі спортивні змагання, як-от Олімпіада або чемпіонат світу з футболу, коштують величезних грошей, які вкрай рідко вдається "відбити".

Наприклад, на майбутню Олімпіаду в Токіо витратили 15,8 мільярда доларів, на Ігри в Лондоні — 15 мільярдів. У далекому 2008 році Пекін витратив рекордні на той час 7 мільярдів доларів. На чемпіонат світу з футболу 2014 року влада Бразилії витратила понад 11 мільярдів доларів.

Але цікаво, що рекордні витрати в обох конкурсах належать тій-таки Росії. На мундіаль 2018 року РФ витратила понад 14 мільярдів доларів, а на Олімпіаду-2014 — 22 мільярди.

Проте варто згадати, що вже у 2022 році відбудеться чемпіонат світу з футболу в Катарі, який втре носа Росії та всім іншим. Його бюджет становить близько 200 мільярдів доларів, в країні спеціально під мундіаль будують 8 стадіонів.

***

Історія з витратами на "Євробачення" — про те, як знайти баланс між святом і раціональністю, про те, як пишатися не найдорожчим бюджетом шоу, а тим, що суспільство має можливість спитати з влади за марнотратство. Адже треба розуміти, що захмарні кошториси в країнах, де влада непідзвітна громадянам, пояснюються не тільки бажанням влаштувати показуху, а й високим рівнем корупції.

Проте якою б не була мотивація організаторів "Євробачення" і скільки б не казали про посередню якість музики на конкурсі, чи важливо це тим майже 200 мільйонам людей по всьому світу, які із захватом дивляться це шоу?

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram