Облрада вже понад 10 місяців без голови. Чернівці – майже вісім місяців без мера. Провладна більшість не поспішає з обранням нового голови. Верховна Рада не квапиться із призначенням виборів міського голови Чернівців. Чи то політична кон’юнктура не та, чи зірки на небі не так зійшлися.

Від надокучливих запитань журналістів в облраді відмахуються: з керуванням депутатами справляється заступник голови. А головне: він знаходить спільну мову з губернатором.

18 листопада минуло три місяці, як обласні депутати засідали востаннє. Очевидно, немає потреби. В області не відбувається нічого, що не міг би одноосібно вирішити губернатор.

Влітку на одній із сесій облради самі ж обранці це визнали. "Регіонали" виходили один за одним на трибуну й констатували: треба донести правду до виборця – депутати нічого не зробили. А все, що в області відбувається, – і кошти на дороги, і на черепицю для університету, і на добудову дитячої лікарні тощо – усе завдяки Михайлу Папієву. Він контролює ремонт на вулиці Руській, знає ціни на продукти, вибиває з бюджету гроші, знає, коли буде літак на Київ... Він знає й може все, чого не знає облрада й не може мерія.

А може, облради та мерії нам і не треба? А хіба на Буковині ще є місцеве самоврядування? Регіон став хрестоматійним у згадуваннях на загальноукраїнському рівні про знищення місцевого самоврядування як такого.

Тоді навіщо утримувати за кошти платників податків весь апарат облради, мерії, витрачатися на проведення сесій? Заощадженими коштами зможе розпорядитися й губернатор. Наприклад, підлатати ще кілька доріг чи здійснити багаторічну мрію чернівчан – збудувати басейн… Або ж віддати гроші потерпілим від зсуву мешканцям Хоровів, які вже другу зиму живуть хто в пансіонаті, а хто в напівзруйнованих хатах…

Втім, місцеве самоврядування створювали громади, щоби вони могли самі витрачати зароблене для своїх потреб та управляти місцевими ресурсами. Воно виникло для балансу як місцева альтернатива центральній владі. За нього європейські міста воювали століттями із сеньйорами. Ліквідація магістратів в Україні за царя Миколи І означала остаточне закріплення влади імперії на українських землях.

А ухвалення 1997 року закону про місцеве самоврядування в Україні не було примхою тодішнього президента Кучми й спікера Мороза, а необхідністю збалансувати владу на місцях та виконати обіцянки, що їх Україна дала Європі як демократична країна.

То чому ж у нинішній Чернівецькій області потреби в місцевому самоврядуванні немає?

Бо в країні загалом зникла потреба у владних інституціях, їх балансі й противагах. А систему влади в центрі та на місцях замінила система "наглядачів". І такі країни мають право на існування. 500 років тому в одній із них на місцях безроздільно володарювали воєводи. Робили все, що хотіли. Звалася та країна Московським царством. Та, на відміну від сучасної України, вона не прагнула вступати до Євросоюзу й не називала себе правовою та демократичною.