У Чернівцях на Алеї Слави Центрального кладовища у Годилові 15 квітня поховали полеглого Героя, 32-річного Андрія Захарова.

Вранці прощання та молитва відбулися у церкві Святого Антонія УГКЦ. Також кількахвилинне прощання відбулося і на Центральній площі. Від кільця поблизу ТЦ "Майдан" тіло Героя несли на руках побратими. Траурну процесію супроводжувала поліцейська машина.

Дорогою супроводжуючі вигукували "Слава Україні!", "Героям слава!" "Слава нації!" "Україна понад усе!". Із автомобіля, що їхав поряд, звучала пісня "Пливе кача". А хор співав тужливі пісні, серед них "Там, під Львівським замком".



























































"Захар довів не словами, а вчинками, своєю працею, що він хоче бачити зміни в українській державі, - сказав бойовий побратим Андрія Захарова, друг Покутяка, про загиблого товариша у прощальній промові. - І кожного дня він це робив. Навчав добровольців, піклувався про побут, мав добрий гумор і піднімав усім настрій. І підтримував усіх. Коли прийшов час – узяв у руки зброю. І беззастережно виконував усі накази. Добре командував бойовою групою. Пам’ятаю той час, коли ми були на базі і почали розбудовувати наш підрозділ. Захар взяв цеглину, потім іншу цеглину і почав зводити приміщення, в якому ми зараз є, в якому навчаємося і готуємося до виконання бойових завдань. Зараз, коли його дух витає між нами, маємо пам’ятати про його вчинок. Вчинок жертовності. Друг Захар став лицарем, його звитяга для нас буде прикладом боротьби за Україну і за весь український народ. Спочивай, друже, з миром!"

Почулися вигуки: "Слава Україні!" "Героям слава!" "Слава нації!" "Смерть ворогам!" "Україна!" "Понад усе!"

Ховали Андрія Захарова під гімн України, який виконував оркестр, та постріли.

Попрощатися з загиблим прийшло близько двох сотень людей.

Андрій Захаров, якого друзі називали просто Захаром, народився в Іваново (Росія). Виріс у дитбудинку, в юнацькі роки приїхав до Закарпаття, а звідти перебрався до Білої Церкви. Був сапером інженерно-саперної служби 5-го Окремого батальйону Української добровольчої армії. У нього не було сім'ї, тому ріднею для нього стали побратими із саперної служби. Оскільки більшість побратимів загиблого родом з Буковини, тож прийнято рішення поховати бійця у Чернівцях.

Загинув вранці 12 квітня під Авдіївкою на території Донбасу, підірвавшись на ворожій розтяжці.

- Вранці Захар із групою вирушив у небезпечну ділянку, - розповідає командир інженерно-саперської служби друг Покутяка. - Найбільша проблема в тому, що зараз весна, стала вища трава і важко побачити ці всі розтяжки. Захар вирішив іти попереду. Ми завжди тримаємо розрив між саперами, щоби не постраждали інші. Захар вирішив, що піде сам, перевірить територію, зробить інженерну розвідку. Ступивши кілька кроків, стався підрив. Він миттєво загинув, ще двоє побратимів отримали поранення.

Нагадаємо, 14 квітня автомобіль, який транспортував тіло загиблого росіянина Андрія Захарова, у селі Атаки Хотинського району Чернівецької області місцеві жителі зустріли живим ланцюгом та з квітами.

Приєднуйтесь до "МБ" у соцмережах: VK, Однокласники, Facebook