Сьогодні, 18 березня, починається Великий піст.

З точки зору релігії піст – особлива форма аскетизму, яка допомагає тренувати дух, душу і тіло на шляху до спасіння. Піст об'єднує в собі стриманість і духовну, і тілесну (зокрема в їжі). Духовний піст передбачає обмеження зовнішніх вражень і задоволень, більше часу наодинці з собою.

Іоанн Златоуст писав, що істинний піст – "це віддалення від зла, приборкання язика, відкладення гніву, приборкання страстей, припинення наклепу, брехні і клятвопорушення". Служителі церкви підкреслюють, що для віруючих піст – не мета, а засіб відволіктись від задоволення тілесних потреб заради духовного. Без цього, вважають вони, будь-який піст стає просто дієтою, пише "Кореспондент".

Найбільш суворі пости в православ'ї та в ісламі, у католицизмі та англіканстві їхня кількість незначна.

Традиція посту сходить до ранніх християн. Основним правилом посту у них було не їсти більш як один раз на день, утримуватися від вина, солодкого і поживного, проводити день в самоті і молитві.

У католицизмі є два види посту – утримання від вживання м'ясних продуктів ("стриманість", "абстиненція") і обмеження прийомів їжі впродовж дня, коли дозволяється тільки одна ситна трапеза й дві більш легкі (власне "піст"). Перший вид приписує церква в п'ятниці усього року. Інший – дотримується в Попільну середу і в Страсну п'ятницю.

Великий Піст

Великий піст в християнстві має символічний характер: саме 40 днів, як значиться в Біблії, постив в пустелі Ісус Христос.

У V-VI столітті священнослужителі були впевнені, що сорокаденний піст перед Великоднем був апостольським встановленням. Однак сучасні історики дотримуються іншої думки, посилаючись на численні свідчення про існування різних практик посту в перших століттях, так само як і про поступовий процес його розвитку. Вчені зазначають, що в працях отців церкви початку нашої ери не зустрічається згадок про пости, як установку апостолів, однак самих фактів про різні види стриманості в їжі і мирське спілкуванні приводиться безліч.

Перша згадка слова τεσσαρακοστή (гр. - сороковий) зустрічається на початку IV століття в п'ятому каноні Першого Нікейського собору в зв'язку з обговоренням належного часу для скликання синоду.

Історики зазначають, що у встановленні числа 40 днів вирішальну роль мали зіграти приклади Мойсея, Іллі і Христа. Втім, не виключено, що при цьому мали на увазі і 40 годин, які Христос перебував у труні.

У православ'ї спочатку переважала практика, в якій п'ять тижнів Великого посту були підготовчими для особливо суворого посту Страсної седмиці. Однак, встановивши одного разу число 40, тривалість посту намагалися погоджувати саме з ним.

Підготовка до Великого посту починається за три тижні до його початку, що повинно духовно підготувати людину до головного сенсу посту - покаяння. А власне Великий піст триває шість тижнів, за якими слідує Страсний тиждень перед Великоднем.

Під час Страсного тижня згадуються Таємна Вечеря, суд, страждання і розп'яття, поховання Ісуса Христа. Традиційно в цей тиждень триває підготовка до головного свята - Великодня.

В перший і останній (Страсний) тижні приписаний особливо суворий піст, під час якого не дозволяється споживати "скоромні" продукти. Крім того, в понеділок, середу і п'ятницю приписана холодна їжа без олії один раз на день. У вівторок і четвер – гаряча їжа без олії один раз на день. По суботах і неділях дозволяється вживати рослинну олію та виноградне вино (крім суботи Страсного тижня) двічі на день.

У Страсну п'ятницю (п'ятниця перед Великоднем) церква забороняє їсти, також багато віруючих утримуються від їжі у Велику суботу до настання Великодня.