У Росії знищують архівні дані про в’язнів ГУЛАГу

У Росії на підставі засекреченого міжвідомчого наказу за 2014 рік знищують архівні облікові картки з відомостями про репресованих у СРСР.

Про це пише газета "Коммерсант" із посиланням на лист директора Музею історії ГУЛАГу Романа Романова радникові президента РФ Михайлу Федотову.

"Якщо в'язень помирав або гинув у таборі, його особиста справа відправлялася на безстрокове зберігання. А якщо людина звільнявся, то її справу знищували, але складали архівну картку, де вказували ПІБ, рік і місце народження, пересування в'язня між таборами і табірними пунктами, а також дату звільнення", - розповів у листі Романов.

Навесні 2018 року один із партнерів музею дослідник Сергій Прудовський намагався знайти інформацію про репресованого селянина Федора Чазова, чий брат Григорій вижив після розстрілу, зміг дійти 1938 року до голови всеросійського ЦВК Михайла Калініна і знову був відправлений на розстріл. Федора Чазова засудили на п'ять років таборів і вислали в Магаданську область.

"Я подав запит в УМВС у Магаданській області. Вони відповіли, що особисту справу в'язня було знищено ще 1955 року згідно з наказом тих років. При цьому з'ясувалося, що архівну облікову картку теж знищили", - розповів Прудовський.

У поліції заявили, що це зроблено на підставі міжвідомчого наказу під грифом "для службового користування" від 12 лютого 2014 року "Про затвердження настанови з ведення та використання централізованих оперативно-довідкових, криміналістичних і розшукових обліків, що формуються на базі органів внутрішніх справ РФ".

"Термін зберігання карток на засуджених - до досягнення ними (засудженими) 80-річного віку. Термін зберігання картки на Чазова Федора минув 1989 року, знищено картку згідно з актом від 11 вересня 2014 року", - заявив начальник інформаційного центру УМВС Росії в Магаданській області Михайло Серьогін.

Облікові картки репресованих містять унікальну інформацію: куди був відправлений засуджений до таборів, чи вижив, чи переводився з одного табору в інший.

Це не єдиний приклад знищення матеріалів. У 2014 році мешканка Московської області Ніна Трушина намагалася знайти інформацію про свого родича, засудженого 1939 року, й отримала відповідь з УМВС у Магаданській області про те, що облікову картку відкладено на знищення на підставі службового наказу.