Кожна людина в душі – панк

Вони живуть і вдягаються так, як їм подобається, і роблять те, що заманеться. Справжні панки Натаха (Бобер) та Іра (Самара) розповіли "Шкільній перерві" про свою субкультуру.
– Як вас можна впізнати?
Наталка: Панки вирізняються зачіскою, одягом, поведінкою. Вони ходять у старому, заношеному, подертому і не завжди чистому одязі. Носять пірвані кеди. На руках, шиї – чимало браслетів, прикрас із металу з шипами. Добре, якщо метал ще буде іржавим. На коштовні прикраси грошей немає, як і на дорогий одяг, тому ми його купуємо на секонді. Гроші краще на щось інше витрачати. З пояса мають звисати довгі ланцюги – антигопи. Всюди, де тільки можна, – пірсинг. У мене, наприклад, на лівому вусі – дев’ять сережок, на правому – п’ять. Мама вже змирилася, тільки сказала не чіпати обличчя, тому брови, ніс, язик я не проколюю. Макіяж панки майже не роблять, або якщо роблять, то це вже має бути щось помітне, яскраве, але не таке, як у готів. Зачіскам ми приділяємо найбільше уваги. Панки фарбують волосся в різні кольори, роблять "ірокези" і "колючки".
– А як панки поводяться?
Наталка: Поведінка – це головне, що вирізняє панків. Бо зараз, дивлячись на багатьох, і не скажеш, що вони панки: одягнені звичайно, "цивільно". Але тільки починаєш з ними спілкуватися – відразу розумієш, що перед тобою панк. Ми – веселі, підривні, незалежні та без комплексів. Нас не цікавить чиясь думка. Мені байдуже, що штани два тижні не прані – якщо я захочу їх одягнути, то одягну. "Кожен має право нищити своє життя так, як йому заманеться" – написано на дверях приміщення, де репетирує гурт "Серцевий напад". Загалом панк – це протест проти всього, тому панками переважно стають підлітки у 14-15 років, які протестують проти батьків, суспільства.
Іра: Панк – це анархічний спосіб життя. Бути панком означає робити те, що відчуваєш. А я почуваюся доброю і несу людям позитив. Іноді ми йдемо вулицею, і з нас сміються. Але якщо з тебе сміються, значить, ти приносиш людям радість.
– А якщо вам захочеться зробити щось таке, що принесе іншим шкоду?..
Іра: Не думаю, що комусь буде погано від того, що ми "накладемо" вночі під банкоматом. Навпаки, двірникам користь – матимуть роботу. Загалом ми намагаємося бути собою, але щоби нікому не шкодити. Можливо, комусь не подобається наша зовнішність, але, вибачте, ми такі є і не можемо поводитися інакше. Якщо я прийду на роботу і мені скажуть, що не підходжу через свій вигляд, мовляв, треба змінити одяг, зачіску, то я кину ту роботу.
Наталка: Ми розважаємося, як хочемо: у нічному клубі "Hard Rock" зняли труси і кинули їх в один із гуртів. Труси так прикольно зависли у музиканта на кепці!
– Як ставляться батьки до вашого способу життя?
Наталка: Мама мене сварить, але бачу, що крадькома посміхається, бо радіє, що я вільна. Певне, вона теж би хотіла такою бути, але не може, бо ще радянського виховання.
Іра: Коли я у 14 років пробила собі ніс, мама мене набила. А тато прийшов і сказав, що це прикольно. Він теж цікавився такими речами, певне, я в нього вдалася.
– Як ви ставитеся до представників інших течій?
Іра: Нормально. Вони нас не чіпають, а ми їх. Емо називаємо "ананасами" – через характерні стрижки і чілки. Багато з них люблять начепити на себе якнайбільше всього, щоби виглядати якомога ефектніше. Але насправді в душі у них немає того, що вони демонструють. Усі неформали не сприймають "гламурів", які купують одяг у дорогих магазинах. Багато є позерів, серед них є панкопозери, які "косять" під панків, але насправді не такі. Справжніх панків зараз дуже мало. Є одна дівчина Аліна, ми її називаємо Ліліна. От вона справді крута: не боїться бути собою, не зважає на суспільну думку, у неї зовсім немає комплексів.
Панки є олдскульні та ньюскульні. Останні близькі до течії strate edge – не палять, не п’ють, культурні, пристойно і охайно одягаються. Справжнього панку зараз майже немає. Колись панк був як протест, а зараз демократія і протестувати нема проти чого.
Наталкаа: Я колись одягалася гламурно – носила колготки, спідницю. Але до вечора спідниця була брудна, колготки розірвані. Панківська суть все одно проривається назовні, як би ти її не приховував і не обмежував.
– Яку музику ви слухаєте, хто для вас є кумиром?
Іра: Для мене кумиром є Сід Вішес із "Sex Pistols", Курт Кобейн. Слухаємо музику Iggy Pop, "Blink 182", "Sum 41". Відриваємося під місцеві "Пестициди", "Серцевий напад", "Гуцул Каліпсо", "Олово".
– Чим вам подобається панк?
Іра: Колись я була забитою сірою мишкою. Але зрозуміла, що як не я, то мене. Вирішила розкомплексовуватися і подалася у те, що мені найближче – панк. І так уже п’ять років. Кожна людина особлива, просто панки трохи більше виявляють себе, не стримуються. Гадаю, кожен у душі є панком, але не показує цього.
Як можна впізнати панка:
– підривний, веселий, незалежний, без комплексів, протестує проти умовностей;
– пофарбоване в різні кольори волосся, "ірокез" або "колючки";
– вільний, зручний, заношений, подертий одяг (зазвичай із секонд-хенду);
– подерті старі кеди;
– антигопи (довгі ланцюги, що звисають з пояса), браслети з шипами, ремінець із шипами на шиї, всюди – якомога більше металу (чим він буде старішим, іржавішим, тим краще), булавки, закльопки, обов’язково – пірсинг;
– макіяж: якщо є – то яскравий, помітний.