Студент першого курсу географічного факультету Чернівецького національного університету Євген Коновалов зацікавився мамонтами, відколи у липні 2004 року він знайшов два зуби і кістку цієї первісної велетенської тварини в долині Пруту. Саме ці знахідки допомогли хлопцеві написати наукову роботу, успішно захистити її і вступити за співбесідою на держзамовлення до університету.
„Шукав після злив і паводків”
- Я дуже люблю рибалити. Мешкаю недалеко від річки Прут, тому часто бігаю сюди посидіти з вудочкою, – розповів Євген кореспондентові “МБ”. – Якось у липні 2004 року пішов на риболовлю і випадково на острівці, що вище центрального мосту, серед гравію знайшов великий зуб мамонта. Як він виглядає, я добре знав, бо бачив його у шкільному кабінеті історії. Приніс зуб додому, хоча він виявився досить важким, помив і показав мамі. Вона мені сказала, що це просто камінь чудернацької форми. Та я таки переконав її, що це зуб мамонта. Разом із нею ми віднесли його до університетського археологічного музею, де нам підтвердили, що це справді зуб мамонта. Пізніше відвезли його на експертизу до Київського палеонтологічного музею. Там нам уже докладно розповіли, що це третій кутній зуб правої нижньощелепної кістки дорослого мамонта, ширина черепа якого, ймовірно, була 80 сантиметрів. Тобто, мамонт був дуже великим – вагою десь до семи тонн. Поміряли зуб. Виявилося, що його довжина 26 сантиметрів, висота – 16. І складається він із 22 пластин. Зуб досить добре зберігся серед гальки.
- До своєї знахідки я зовсім не цікавився мамонтами, – зізнається хлопець. – Та після цього ходив на Прут не тільки ловити рибу, а й шукав серед гравію і каміння залишки мамонтів. Обстежив 30-кілометровий відрізок правого берега річки від Стрілецького Кута Кіцманського до Цурені Герцаївського районів. Найкраще було шукати після злив і паводків, коли вода виносила чимало цікавого. Так через рік я знайшов кістку мамонта. А в серпні 2006-го надибав ще один зуб – тільки вже маленького мамонта. Він чудово зберігся. Складався з 12 пластин, мав довжину 15 сантиметрів, а висоту – 11. Обидва зуби я покрив зверху лаком, щоби вони не пересихали та не слоїлися. У гальці вони були мовби законсервовані, а повітря їм шкодить. А ще я відшукав знаряддя праці з кременю – скребок та ніж. І залишки чорного мореного дуба.
Через надмірний вибір гравію Прут може висохнути
Євген серйозно захопився мамонтами і почав досліджувати територію, на якій віднайшов свої скарби. І дійшов до висновку, що долина правого берега річки Прут, ймовірно, була місцем міграції мамонтів. Тут же зупинялися давні люди і полювали на цих тварин.
- Вони використовували м’ясо, шкіру та кістки вбитого мамонта, а череп та зуби викидали, тому так часто можна їх зустріти, – розповів хлопець. – Жаль, що я не зміг зробити вуглецевий аналіз, бо це дуже дорого. Тому не можу точно сказати, скільки років знайденим зубам та кістці. За малий зуб мені пропонували 500 доларів, бо він зберігся краще, а за великий – триста. Але я їх не продав і не продам. Адже вони допомогли мені вступити до університету за співбесідою на держзамовлення. Я дуже щасливий, що мамі не доведеться платити за моє навчання.
Коли Євген знайшов перший зуб, йому було 14 років і навчався він у гімназії №2. У десятому класі хлопець почав писати наукову роботу на складну тему “Палеогеографічне значення решток мамонтової фауни в алювіальних відкладах”.
- Моїм науковим керівником став викладач університету Богдан Рідуш. Спершу я дуже багато читав про мамонтів, шукав різні матеріали, – пригадує Євген. – Я дізнався багато цікавого про Прут. Раніше він мав три рукави – Чернівецький, Вашковецький і Цецинський. Зараз залишився лише один –Чернівецький, два інших змінили свої русла. Через надмірний вибір гравію і піску Прут врізається у відклади попередніх епох. Як наслідок, річка катастрофічно міліє. Через декілька років Прут може змінити своє русло у бік Новоселиці або взагалі пересохнути. Я дізнався, що річка мала шість терас. Може статися так, що заплава стане терасою через обміління Пруту, який в окремих місцях прорізався до неогенових решток, про що свідчить глина синьо-зеленого кольору.
„Хотів би серйозно зайнятися археологією”
В одинадцятому класі Євген одночасно навчався і в Малій академії ЧНУ, де і захистив свою наукову роботу і посів перше місце в області. А в Києві на республіканському конкурсі був другим. Після закінчення гімназії хлопець вирішив вступати на географічний факультет, щоби і далі займатися улюбленою справою.
- Моя наукова робота про мамонтів дуже допомогла мені, – стверджує Євген. – Мені довелося пройти лише співбесіду, екзаменів я не здавав. Мене прийняли на держзамовлення. Зараз вже закінчую перший курс, здаю сесію.
У вільний час хлопець бродить берегами річки Прут, шукає рештки мамонтів. А ще його надзвичайно хвилює подальша доля Пруту, який перетворили на суцільний піщано-гравійний кар’єр . “Те, що природа формувала два мільйони років, люди можуть знищити за декілька десятиріч, – бідкається Євген. – Адже гравійні відклади не поновлюються. А формувалися вони ще до появи мамонтів. Як наслідок може порушитися природний баланс річки. Адже вона не може існувати без піщано-гравійного покриття. Напевно, повністю призупинити вибір матеріалів – нереально. Однак потрібно хоча би обмежити видобуток гравію, піску та глини. І найбільше треба оберігати заплави та річище. Проте саме звідси зараз найбільше беруть гравію, бо він чистий та високої якості. Таким чином мовби руйнується кровоносна система річки. Зараз Прут можна запросто перейти вбрід, а років десять тому це неможливо було зробити. Про все це я написав у своїй науковій роботі. Але мої висновки та пропозиції нікого не цікавлять.”
Євген дуже хотів би серйозно зайнятися археологічними дослідженнями, але у нього на це немає коштів. “Якби у мене були гроші, я зміг би зібрати групу ентузіастів, – переконує Євген. – Тому що чимало хлопців цікавиться археологією. Ми могли би організувати експедицію та досліджувати Прут влітку під час канікул.”
Надія Будна
