Хто їде трасою з Чернівців на Сторожинець, обов’язково помітить у Глибочку на обійсті поблизу дороги незвичну конструкцію – двометрову церкву-вулик. Доглядає за нею 77-річна Вірджинія Малайку. Бджоли у церві-вулику не живуть вже два роки. Син перевіз вулик до матері, коли продав господарство на Роші та купив нерухомість у центрі міста. Але каже, що коли вийде на пенсію, обов’язково повернеться до заняття бджолярством.
- Цей вулик сконструювали 25 років тому я і мій сусід Микола, який був добрим столяром. Коли я захворів, лікарі порадили зайнятися грою на скрипці або бджолярством. Купив чотири вулики у Петрівцях Сторожинецького району. Перевіз їх у сад біля свого будинку на Роші. Через півтора року поряд з першими вуликами вже стояла церква-вулик. Подумав: нехай для бджіл буде церква, так само як і для людей, - розповідає 57-річний Діонізій Малайку. – Задум виник восени, взимку робили креслення, навесні купували матеріали, а влітку займалися конструюванням. Приходив з роботи – і в гараж - до вулика. Я не тесля, тому більше допомагав фінансово, а майстер-сусід Микола казав: “Давай я краще зроблю тобі вікна та двері в хату”. – “Ні, я тобі заплачу за роботу так, наче ти зробив вікна і двері для однієї хати, але вулик допоможи закінчити”.
Дружина спочатку сварила, бо вдома було багато справ. Але коли побачила, яке диво у нас вийшло, не могла приховати свого захоплення.
Двадцять п’ять років тому церква-вулик обійшлася у 500 рублів
Церква-вулик зроблена за ескізами двох споруд - дерев’яної церкви у селі Старі Бросківці на Сторожинеччині та дзвіниці з Хотинщини. Складається з тисячі дрібних деталей.
Найскладніше було робити дзвіницю.
- Червоні колони на дзвіниці складаються з 60 круглих виточених частин. Тиждень ми нарізали пластини для куполів церкви. Станка не було, усе робили вручну, а треба було, аби пластини були однакового розміру. Згини арок виточував інструментом для виточування ложок, - продовжує Діонізій Георгійович. – Гвіздки треба було підбирати різні. Щоби куполи добре стояли, треба було нижню частину зробити грубшою. Пішло декілька квадратних метрів алюмінієвої бляхи. Хрести зроблені з нержавійки. Коли вулик стояв на Роші, ми його обклали камінням, яке імітувало фундамент. Наша церква вийшла у 20 разів меншою від оригіналу. Зараз маю задум зробити іншу церкву-вулик, але трохи більшу. Вона буде зменшеною в 15 разів копією і стоятиме на такому підвищенні, як розташовують хрести на Львівщині. За основу хочу взяти капличку поблизу Магали з крученими куполами, на кшталт Миколаївської церки на вулиці Руській. Для наступного вулика можна буде використати більше оздоблюваних матеріалів, адже сьогодні їх з’явилося багато. Новий вулик має пересуватися на платформі. Також до дзвіниці куплю дзвіночок. Тоді церква-вулик обійшлася мені в 500 рублів, а сьогодні її можна зробити за 500 доларів.
Куполи церкви-вулика створюють прохолоду, тож бджіл жило там більше
Вулик розрахований на дві бджолині сім’ї. Середня сім’я налічує 80 тисяч одиниць, а у церкві мешкали до 200 тисяч бджіл.
- Помітив, що з церкви бджоли не так часто роїлися, як зі звичайних вуликів. Коли була спека, бджоли, що жили у звичайних вуликах, надували бороди і висіли на вулиці. А у церкві через високі куполи було прохолодно і бджоли сиділи там, - каже господар. – У цьому вулику бджоли не замерзали, бо їх було багато. Коли забирав рамку, вона уся була обліплена молодняком. Завдяки цим бджолам я відчув себе здоровим, а тепер маю таке відчуття, наче їх зрадив. Але коли через два роки вийду на пенсію, планую побудувати хату за містом та забрати вулики до себе. Адже бджолярством у наші родині займався мій дід. Також пасіка є в мого дядька Івана. Діти не хочуть займатися пасікою. Якось зять допомагав мені з бджолами, комаха сіла йому на чоло, він приплюснув її долонею і вона його вкусила. Він два дні не бачив на очі. Мене також кусали бджоли. Якось я пообідав борщем з молодим часником і пішов до них. Бджоли не люблять запахи. Одягнув маску, а рукавиці ні, бо зазвичай працюю без них. Руки спухли так, що не міг зігнути.
“У Ющенка є всілякі вулики, але такого немає”
Фотографії церкви-вулика є в Америці, Канаді, Італії та Німеччині. Туристи або українці, які тепер мешкають за кордоном, зупиняються біля обійстя Вірджинії Петрівни та просять сфотографувати диво-вулик. Грошей жінка не бере, лише просить знімати головний убір, адже вулик освячений батюшкою і є своєрідною церквою.
- Нещодавно приїжджали чернівецькі депутати з “Нашої України” та хотіли купити вулик для Віктора Ющенка за 500 доларів. Я не продав, адже вулик старий, боявся, що не довезуть, - каже Діонізій Георгійович. – Краще я його відреставрую та й просто так подарую президентові. Реставрація обійдеться у 200 доларів. Але я повинен знати, що вулик не розсиплеться дорогою. Нехай краще він тут “помре”, ніж так негарно доставити його до Києва. Казали, що в Ющенка є всілякі вулики – і круглі, і з липи, тополі, а такого точно немає. Коли йому показали фотографію, то він сказав, що обов’язково хоче побачити церкву-вулик. Подібний вулик я бачив у свого сусіда на Роші, але в нього однокупольний. Не знаю, чи від мене перейняв чи ще від когось.
Також приходив торгуватися за церкву-вулик священик з гір, але господар відмовив. Каже, нехай фотографує, наймає майстрів і робить сам.
Ольги Гнідан
