Не пейзажі з акварелями малює останні роки художник Ярослав Лисак, а портрети злочинців. І не з натури, а зі слів потерпілих: наляканих, заплаканих, які мріють якомога швидше забути про злочин. Експерт-мистецтвознавець науково-дослідного експертно-криміналістичного центру міста Чернівці увійшов до історії буковинської криміналістики: став першим таким фахівцем у Західній Україні.

Малював фоторобот до півночі

– Пригадую, напевно, найскладніше завдання, – розповідає. – Я чергував, коли сталося викрадення дитини в Чернівцях. Мама була дуже схвильована, до того ж, бачила підозрюваного мимохідь. Ми просиділи півночі, складаючи фоторобот. Дитину знайшли наступного ранку. Я виїжджав на місце події, згодом побачив затриманого – збіг вигляду чоловіка з фотороботом становив 80 відсотків.

Складність полягає в тому, що потерпілому нелегко буває згадати обличчя людини, яку бачив лише одну-дві хвилини, до того ж, стрес.
– Слід бути гарним психологом, викликати довіру в людини. Траплялося, потерпілий виявлявся "не зовсім потерпілим": посіяв чоловік гроші, а як дружині розповісти? Ось і вигадував напад із найдрібнішими деталями. Не розкрию таємницю, як визначаю, але одразу знаю, що вся історія – вигадка.

Нерідко, коли запитую у жін­ки-потерпілої про нападника, у відповідь чую: "Він був вродливий". А мене ж цікавлять форми очей, губ! За допомогою допоміжних запитань малюємо. Пригадую бабусю, яка на запитання про те, які були очі підозрюваного, здивовано вигукнула: "Та я що – у такий момент йому в очі дивилася?" Дійшли до брів: "Ну, то я що – на брови мала дивитися?!"

Траплялося, казали: "Очі злочинцю ви намалювали якісь дуже добрі. Ану зробіть їх злими". Пояснюю, що у житті людина виглядатиме інакше.
Іноді потерпілі пропонують поїхати, наприклад, до свого друга Васі, щоб допомогти скласти фоторобот: "Ну, точно на нього схожий. Лише вуса домалювати".

А взагалі намагаємося підтримати людину, адже розуміємо, що їй довелося пережити.

"Змушені бути холоднокровними"

Є ще один напрямок діяльності мистецтвознавця Ярослава Лисака: він визначає, фільм є пор­нографічним чи еротичним, чи пропагує культ насилля. Тому і в кабінеті у кутку – поважних розмірів картонна коробка із сотнями дисків. Скільки того "добра" чоловік передивився, і рахувати боїться. Але жодних емоцій від перегляду: "Звичайна робота".

– Порнографію визначаємо за чіткими критеріями: фільми не мають сюжетної лінії, з детальним показом статевих органів, чоловічого статевого органа в ерегованому стані. За законом, одного кадру достатньо, щоби визнати весь фільм порнографічним. Завдання такої стрічки – миттєве збудження. В еротичному фільмі ж є сюжетна лінія. Він має певну естетику.

На запитання про те, чи можна мистецтвознавця, який передивився тисячі фільмів "делікатного характеру", чимось здивувати, Ярослав Лисак лише усміхається.

– Здивувати, напевно, неможливо. Але було… Це коли я ви­йшов до колег і сказав: "Я вже бачив все". А наступного дня: "Ні, хлопці, я ще не все бачив". Це стосується фільмів зі збоченнями. Є такі, що навіть пригадувати гидко, не те, що про них розповідати.

Малюванням фотороботів та експертизою фільмів робота Ярослава не обмежується. Як і колеги, виїжджає на місце події, здійснює експертизи. Чи страшно? "Лише вперше", – каже.

– Пригадую, приїхав у морг зняти відбитки пальців вбитого. Триває розтин, заходжу я з валізою, у дверях зупиняюся: "Ні". Роблю крок назад: "Ні, соромно". Знову крок вперед. Треба йти… Зайшов із третього разу. Ми змушені бути холоднокровними, щоб виконувати роботу.
Юлія Боднарюк

Думка
Володимир Попадюк,
начальник ндекц:
– Посаду мистецтвознавця ми ввели 2,5 року тому. Складно було знайти людину, бо чернівецькі вузи не випускають фахівців. У Львові порадили запитати про випускників Івано-Франківського педінституту, де один із напрямків – мистецтвознавство. За усі роки навчання там навчалися лише двоє вихідців з Буковини, серед них – Ярослав Лисак.Підрозділ має свою специфіку: людина має бути холоднокровною, мати аналітичний розум. Експерт несе кримінальну відповідальність за неправильний висновок. Якщо керівник хоче спокійно працювати і знати, що у нього професіонали на кожному напрямку досліджень, – слід підбирати кадри. Ярослав – перший експерт-мистецтвознавець у Західній Україні, який працює у штаті.