Нова мода: чоловіки грають у війну

У Чернівцях нова мода: щонеділі цінителі гострих відчуттів грають у… війну. З реальними копіями гранатометів, снайперських гвинтівок, протипіхотних мін та автоматів із найсучаснішим тюнінгом. Звуки від вибухів, дим – усе, як на війні. Несправжні лише "кулі" – пластмасові. "Воюють" у буковинських лісах, на територіях закинутих підприємств.

Страйкбол об’єднує понад сотню чернівчан

Називається це хобі страйкболом та об’єднує понад сотню чернівчан. Серед них – правоохоронці, викладачі ЧНУ, студенти, чиновники, домогосподарки. Вони об’єднані у п’ять команд.

– Наймолодшому з нас – 18 років, – розповідає один з організаторів, який працює викладачем кафедри маркетингу економічного факультету ЧНУ, Артем Сурнін. – Найстаршому, колишньому військовому – 60. Є і жінки, які ні в чому не поступаються чоловікам. В Україні страйкбол поширений ще з 2003 року, на Буковині – другий рік.

Страйкбол – це не пейнтбол. Це максимально наближена форма імітації бойових дій.

Зброя – реальні копії військової техніки. Принцип дії: стріляє ця зброя на основі електропневматичного принципу пластмасовими кульками діаметром 6 мм. Скорострільність – 400-700 кульок на хвилину.

Новомодне хобі – недешеве, якщо купувати гвинтівки та кулемети. Тому більшість бере їх напрокат.

– Для участі у грі потрібен одяг, який не прилягає до тіла (бажано камуфляжний). В іншому разі можуть бути больові відчуття під час потрапляння пластмасових кульок, – каже Артем. – Потрапляння кульок нагадує легкий удар резинкою-"угоркою". Хоча дехто спочатку хвилюється. Пригадую чоловіка, який прийшов на гру у трьох светрах, зверху – бушлат. За півгодини він вже бігав в одній футболці. І отримав свою "кулю" з посмішкою. Крові на нашій "війні" не буває.

Гра триває 4-5 годин

Є у страйкболістів власний сленг. Наприклад, людей, одягнутих не по формі (кросівки замість берців тощо), називають "покемонами". "Мертв’як" – спеціально відведене місце, де перепочивають впродовж 10-15 хвилин "вбиті" (згодом вони "оживають" і повертаються до бою). Є й малоприємне звання "Дункан Макклауд" (Дункан Макклауд – безсмертний герой телесеріалу "Горець"). Ним нагороджують гравця, який після того, як отримав "кулю", не піднімає руку на знак того, що його "вбили".

– Трапляється, що гравець ненавмисно не зізнається, що його "вбили": так "заграється", що відключається, не помітивши влучання. Гра так захоплює, що трапляються і курйози. Якось, пригадую, один з учасників так захопився, що переплутав і перестріляв своїх. Кумедних моментів не бракує. Це лише додає гарного настрою. Якось готували територію до бою, людина пішла в ангар встановлювати натяжні протипіхотні міни. Раптом – вибух, відповідна до ситуації репліка, ще один вибух, знову репліка… Чоловік забув про те, де поклав міни і сам на них "підірвався".

Страйкбол, за словами Артема, – чудовий засіб для зняття стресу після робочого тижня.

– Людина забуває, що це гра, і з головою поринає в неї. Ми повністю відключаємося від зовнішнього світу: жодних мобільних телефонів, лише рація. Є командир, штурмовики, снайпери – усе, як на війні. Падаємо у траву, ховаємось, очікуємо… Інколи кричимо, коли нападаємо. Є безліч сценаріїв: "Стінка на стінку", "Захист території", "Супровід віп-персони". Особливо популярний сценарій, який використовують під час корпоративу: "Вбий шефа! І тобі за це нічого не буде!" Нині є тенденція: керівники вважають, що активний відпочинок – набагато цікавіша форма для корпоративу, ніж традиційне застілля з алкоголем. Зазначають, що мікроклімат у колективі покращується після того, як підлеглі добряче постріляють у шефа.

Після закінчення гри, яка триває 4-5 годин, емоції переповнюють, і це почуття триває хвилин сорок.

– Нас іноді запитують, навіщо граємо. Розумієте, чоловік, за своєю суттю, – дитина, лише велика. У дитинстві хлопчаки граються пістолетиками і машинками. З роками іграшки залишаються ті самі – лише машинки стають великі та дорогі. А ось для тих, у кого не зникло бажання погратися зброєю, випробувати себе, існує страйкбол – гра для дорослих, які не відмовляються від своїх дитячих мрій. 
Юлія Боднарюк