“Із раннього дитинства мріяв одягнути військову форму”

Чотирнадцятирічний Юрій Янтаров у Центральному парку імені Т. Шевченка у військовій формі, по-спортивному підтягнутий спостерігає за грою оркестру. Юра хоче бути військовим диригентом. Над здійсненням мрії хлопець працює ще з семи років.
“Грою син так набрид сусідам, що ми придбали невеликий будинок”
– Військовим був мій хрещений батько, який дослужився до майора, – розповів кореспондентові “МБ” Юрій ЯНТАРОВ. – Він мені розповідав, яким повинен бути військовий – дисциплінованим, акуратним, спортивним. Дивлячись на нього, я ще з раннього дитинства мріяв одягнути військову форму. Але з шести років моя мама – викладач музичної школи – почала займатися зі мною музикою. А з семи я почав ходити ще й на бальні танці у Центральний будинок культури до відомого хореографа Володимира Хоміцького. Довго думав над тим, як поєднати всі мої захоплення. Зрештою якось сказав мамі: “Буду військовим диригентом”. Вона не заперечувала. Я навчався у 30-ій школі в Чернівцях. А після 8 класу вступив до Буковинського ліцею з підвищеною військово-фізичною підготовкою, який знаходиться у Новодністровську. У ліцеї ми проходимо військову підготовку: рукопашний бій, стрільба. Часто ходжу в тир, так що стріляю непогано. Піднімаємося ми о 6.30 і одразу ж біжимо на зарядку. О 8.30 вже починаються уроки. Після обіду виконуємо домашні завдання. Маємо вільний час для відпочинку та дзвінків додому. Мені подобається таке життя.
– Син у мене ще змалку був таким дисциплінованим, у всьому слухався мене та допомагав, – хвалиться мама Юри. – Я вчила його: якщо в тебе є мета, то йди до кінця, щоби вона здійснилася. Юра так і робить. Він сам записався до військового ліцею. Часто знайомі запитують, чи не жаль мені сина, який рано встає, багато працює. На що я відповідаю, що все це він робить заради свого майбутнього. Коли йду вулицею з Юрою у формі, а всі оглядаються, відчуваю гордість за нього.
Юра Янтаров уміє грати на багатьох музичних інструментах, зокрема на піаніно, ксилофоні, сопілці. Але особливо подобається йому саксофон.
– Своєю грою син так набрид сусідам, що довелося придбати невеликий приватний будинок, – сміється мама. – Тепер Юра вже нікому не заважає і може займатися, скільки забажає. Перед міжнародними змаганнями він грає щодня по п’ять-шість годин із невеликими перервами. Потім скаржиться, що дуже болять губи і груди.
– Нещодавно був міжнародний конкурс із гри на саксофоні, де я зайняв третє місце, – продовжує хлопець – Але я вже звик до перемог. Мені телефонують і кажуть, де і коли відбуватиметься якийсь конкурс – з танців чи гри на саксофоні. Збираюся і їду. Якби у мене були гроші, то відкрив би джаз-бар.
Нагород стільки, що не вміщаються в кімнаті
Юра ще й займається бальними танцями. Щоп’ятниці ввечері він приїжджає з Новодністровська до Чернівців, аби у вихідні ходити на репетиції. З ансамблем бальних танців “Промінь” він об’їхав всю Україну і чимало країн Європи. Був у Великобританії, Франції, Німеччині, Бельгії, Польщі. Нагород у хлопця стільки, що вони вже не вміщаються у його кімнаті. Траплялося, що займав одночасно всі три призові місця.
– Я навіть вдома танцюю, – зізнається Юра. – Вмію танцювати десять танців – вальс, танго, квікстеп, самбу, фокстрот, ча-ча-ча, пасадобль, джайв.У мене є партнерка, яку звати Оленка. Ми танцюємо разом уже другий рік. Якось я розкрутив її і, розвертаючи, кинув. Але це було тільки один раз. Крім того, ще вивчаю іноземні мови. Добре знаю англійську. Навіть практикувався у Лондоні, де отримав сертифікат.
– Вже звик до такого напруженого темпу життя, – відповідає хлопець. –Щоправда, у мене майже немає вільного часу – ні з друзями зустрітися, ні подивитися телевізор. Все розписано майже по хвилинах. Гадаю, краще займатися чимось корисним, ніж просто тинятися вулицею, пити та палити. Навкруги так багато цікавого! 14 років – це досить солідний вік, коли вже треба знати, чим ти будеш займатися у майбутньому. Та у всьому, чого я досягнув, 75 відсотків – заслуга моєї мами. Ми залишилися з нею удвох, бо тата вже немає серед живих.
Після закінчення ліцею Юрій вступатиме до Львівського політехнічного інституту, де готують військових музикантів і диригентів, а потім – до військової Академії.
Надія Будна