Сьомого липня – одне з найзагадковіших релігійних свят – Івана Купала. За народним повір’ям, цього дня сонце набуває найбільшої сили, трави і квіти мають магічні лікувальні властивості. А опівночі в лісі розцвітає папороть. І хто її знайде, стане великим багатієм.

Основні купальські обряди відбувалися в ніч з шостого на сьоме липня. Для цього вибирали біля річки або ставка гарну галявину. Хлопці збирали дрова для вогнища. Дівчата прикрашали обрядове дерево, яке називали Мареною. Навколо нього водили хороводи та співали пісні. Вранці Марену спалювали або топили в річці, щоби позбутися на весь рік лиха та ненависті.

Закохані стрибали через вогнище, міцно взявшись за руки. Якщо руки не роз’єднувалися, це свідчило, що пара незабаром побереться. В іншому випадку закохані могли розлучитися. Як писав буковинський народознавець Авксентій ЯКІВЧУК, купальської ночі хлопець міг навіть викрасти дівчину – і родина спокійно до цього ставилася.

На Купала дівчата пускали на воду сплетені власноруч вінки. Чий вінок поплив, та дівчина скоро вийде заміж. Якщо його прибило до берега, то ще довго їй дівувати. А якщо вінок затонув – чекає розлука з милим.

Найсильнішою приворотною травою вважали тирлич. Дівчина варила його в новому горщику, потім вмивалася відваром, тричі примовляючи: "Тирлич, тирлич! Мого милого приклич!" Любовним зіллям також були барвінок та любисток.

Щоби побачити, як зацвітає квітка папороті, треба було вночі розстелити під її кущем рушник, покропити рослину освяченою водою і прочитати молитву. Коли опівночі папороть зацвіте, квітка впаде на рушник. Слід було швидко загорнути її та заховати за пазуху. Тоді можна було знайти великі скарби і стати багатим. (Н. Будна)