Із вулиць Садгори вода трохи зійшла – залишилася хіба що у підвалах та гаражах. Люди ж і досі не знімають з табуреток свої меблі та не розкладають на горищі речі. Бояться. Найбільше ж хвилюються люди за своїх діток, у такій вогкості та смороді, кажуть, і самі почали хворіти.
"Тиждень живемо вдома, як бомжі"
Садгірчани запросили кореспондентів "МБ" до своїх осель. У будинках запах вогкості та плісняви, розбухлі від води меблі, мокрі стіни та підлога.
– Цю повінь я пережила за допомогою двох пачок валокордину, – розповідає мешканка вулиці Артема Одарка АНДРЄЄВА. – Вже і наплакалася біля хати. Та що з того? Будинок від намулу всією родиною весь день відмивали. Ось так і живемо тиждень у власному домі, як бомжі. Сплю на розкладених стільцях, речі у вузликах шукаю. В домі – запах намулу та вогкість. Під ногами тріщить підлога – доведеться її замінювати. А я лише після повені 2008 року вклала у будинок сорок тисяч гривень. Живемо від повені до повені. Вже забула, коли востаннє вдома розстеляла килими. Цього разу в мене в хаті стояло приблизно 40 сантиметрів води. Дивлюся й плачу... На городі все пропало: картопля, квасоля, помідори (жінка плаче, – ред.)... Сьогодні приїхала машина з цистерною води. Я набрала три баняки, для господарства вистачить. А що буде завтра?!
"Ночую на горищі, бо в хаті ніде"
"Ще від минулої повені не відійшли – як на тобі", – втомлено каже садгірчанка Галина КУРУЩАК.
– На хату страшно дивитися. Все мокре. Через плитку досі сочиться вода. Цього разу в моїй хаті води було по коліна. Нові двері, меблі, килими, побутова техніка – все понівечено. Нас уже вчетверте підтоплює. Одне рятує – встигла майно та дім застрахувати. Все повторюється. Знаю, вся справа у ставках. На рибі хтось гроші заробляє, а до людей діла немає. А я вже тиждень на горищі живу.
Нас практично за руку забирає з чужого подвір’я жінка, яка мешкає по сусідству. Нічого й не говорить – просто плаче. Показує на запліснявілі стіни кімнат, полущені меблі та маленьких діток, які туляться одне до одного на ліжку, що стоїть на дерев’яних колодах. Найменшій дівчинці шість місяців. Діти чхають та кашляють, скаржаться на біль у вухах. Багатодітна власниця дому на вулиці Артема Галина КВАСНИЦЯ бігає то в хату – за хворими дітьми приглянути, то до пральної машинки – речі повиймати.
Люди хочуть не грошей, а спокою
– Це ж не лише дощі у всьому винні – хай не розповідають дурниць. Ми давно знаємо проблему Садгори, каскад ставків, які ніхто не контролює. Так і мучимося з цим, а нас ніхто не хоче почути. Ми ж від влади не відшкодування збитків чекаємо, а права на спокійне життя. Для цього вона повинна розібратися у ситуації зі ставками, – вважає мешканка І провулку Можайського у Садгорі Орися ЧУНКІВСЬКА.
До розмови приєднується садгірчанин Ярослав ТОКАРЮК: "Наша біда – наявність кільканадцяти ставків у Заставнівському районі. Вони на рибі гроші заробляють, а ми на подвір’ї раків ловимо".
– Вода у Садгорі спала, залишилася лише місцями на присадибних ділянках, – розповідає рятувальник СДПЧ №3 Анатолій МЕЛЬНИЧУК. – Ми розчищаємо річища. Відкачувати воду з підвалів ще рано. Потрібно дочекатися, доки спаде рівень грунтових вод. А так загроза для людей вже минула.
Антоніна БАБЧУК
