Авто | Нерухомість | Робота
RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець Вхід через ВКонтакте
Головна | Приватні оголошення |Приватні оголошення Тури з Чернівців | Історія успіху | Історія успіху Афіша | Пропозиція тижня | Послуги | Журнал "Давай Одружимось!" |
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |
Заради коханого ленінградка стала чернівчанкою

Ще й зараз 72-річний Степан Даведюк дивиться на свою дружину закоханими очима. І під вигуки "Гірко!" дітей, внуків і друзів у Палаці урочистих подій ніжно цілує свою Таїсію. "Золоті" молодята кружляють у вальсі. "Нас колись називали найкращою танцювальною парою, – сміється щаслива наречена. – Ми любили танцювати зі Степаном. Не пропускали жодного вечора".

"Ми прожили разом півстоліття, бо дуже кохаємо одне одного, – зізнається наречений. – Мені завжди хотілося йти додому, бо там на мене чекали любов, розуміння, затишок. Ми ніколи по-серйозному не сварилися. Я завжди кохав, кохаю і до останнього дня кохатиму свою дружину. І не соромлюся в цьому зізнатися перед усіма".

На весіллі били
на щастя тарілки


Буковинець Степан та ленінградка Таїсія зустрілися у Прилуках (Чернігівщина), куди приїхали за направленням після закінчення технікумів працювати на панчішну фабрику. "На вокзалі мене зустріла фіра, запряжена кіньми, і відвезла у гуртожиток для молодих спеціалістів, – пригадує Степан Георгійович. – Я почав працювати помічником майстра з обслуговування в’язальних машин. Вечорами грав на саксофоні у фабричному джазовому оркестрі. Там ми і зустрілися з Таїсією, яка виконувала роль конферансьє і гарно читала вірші. Вона була дуже гарною й скромною, тому одразу сподобалася мені. Ми жили в одному гуртожитку. Як справжній кавалер я проводжав Таїсію на другий поверх. А якось попросив її стати моєю дружиною. Вона погодилася".

27 грудня 1959 року закохані пішли розписуватися. "Досі пам’ятаю той сонячний морозний день, – каже Таїсія Дмитрівна. – Своїм батькам ми нічого не сказали. Я одягнула випускну сукню, прикрасила її червоною трояндою. У мене не було фати, не було каменів Сваровскі, але було кохання. Мені здавалося, що в усьому світі немає гарнішого чоловіка, ніж мій Степан: вродливий, із почуттям гумору, грав на багатьох музичних інструментах. Як можна було такого не покохати?! Своє весілля ми відгуляли у гуртожитку. На ньому були майже всі комсомольці нашої фабрики, грав джазовий оркестр. Біля входу до РАЦСу гості розбили на щастя багато тарілок. Може, тому ми так довго живемо разом (сміється, – авт.). А новий 1960 рік ми вже зустріли у Чернівцях у батьків Степана, які нічого не знали про наше одруження. Це був для них несподіваний подарунок! "Це моя дружина, знайомтеся", – сказав тоді Степан. Мене прийняли, наче рідну. Так ми і залишилися у Чернівцях, а я стала чернівчанкою. Я вдячна своєму чоловікові за щасливі п’ятдесят років. Увесь цей час ми були єдиним цілим: йому боляче – і мені болить, йому добре – і мені весело. Дай Боже всім так прожити!"

"У сімейну книгу записуємо всі пам’ятні події"

Коли народився первісток – син Павло, чоловіка призвали до армії. Службу він відбував аж у Забайкаллі. Таїсія чекала на нього три роки. Степан привіз синові великого ведмедя, якого й досі зберігають як сімейну реліквію. А згодом народилася ще донька Ірина.

– Ми дуже пишаємося своїми батьками, які все життя працювали й досягли всього власними силами, – заявив син Павло. – Мама тривалий час працювала в департаменті економіки ОДА, а тато ще й зараз трудиться в Шевченківському районному управлінні праці та соціального захисту населення. Вони є для нас зразком. Тато зумів збудувати сім’ю з традиціями. На всі свята ми збираємося всією родиною у батьків. У нас навіть є сімейна книга, куди записуємо всі пам’ятні події. Усе це ми із сестрою намагаємося переносити у власні сім’ї. Батьки дуже люблять онуків, які практично виросли у них.

– Найбільше наше багатство – це діти та внуки, – запевнив Степан Георгійович. – Син Павло працює заступником директора Чернівецької філії "Укртелекому", а донька Ірина викладає у школі №18. Онучка Оля із золотою медаллю закінчила школу, навчається в авіаційному університеті. А маленький онучок переміг на конкурсі дитячих візків. Ось така у нас бойова родина! 
Надія БУДНА
Рейтинг:
(голосів: 1)
25-06-2010, 10:19
Коментарів 0 Переглядів 1552

загрузка...
У Чернівцях сьогодні стартує опалювальний сезон у дитсадках, лікарнях та школах
З 22 жовтня анонсувався початок опалювального сезону в будівлях соціальної сфери
У Берліні знайшовся боєць з Буковини, якого розшукували тиждень
За словами батька буковинця, Ігор Мацкуляк був дезорієнтований
Популярне Коментують
• Новини
Виварки вам у поміч і бережіть пацанів. Блог Мостіпаки
Про головні події минулого тижня у блозі Олександра Мостіпаки
загрузка...
Перший Центр Дитячого Зору відкрив свої двері для маленьких чернівчан (на правах реклами)

У середу, 10 жовтня, на Соборній площі, 1, відкрився перший у Чернівцях Центр Дитячого Зору "Люксор Kids", що став довгоочікуваним поповненням у великій родині "Оптики Люксор"
Буковинцям пропонують автомобілі Renault в кредит на особливих умовах (прес-реліз)

Жителі Буковини мають змогу придбати нові автомобілі Renault на акційних умовах- від 1% річних.
ПриватБанк збільшив термін кредитування на придбання нових автомобілів до 7 років (прес-реліз)

Акційні умови кредитування на придбання нових автомобілів включатимуть в себе відсоткову ставку від 0,01% річних, аванс від 10% вартості авто та подовжений строк кредиту - 7 років
Апартаменти чистого повітря чекають на своїх мешканців (на правах реклами)

На околиці Чернівців, подалі від міської метушні, розташувався новий сучасний житловий комплекс "GARDEN HALL", який відрізняється зручним плануванням квартир, якістю будівництва і доступною ціновою політикою
Солодке задоволення у Чернівцях (на правах реклами)

А ви знали, що солодощі сприяють вашому щастю? Ні? Тоді мерщій до найсолодших місць у Чернівцях, що вразять не лише смаком десертів, але й їх естетичним оформленням.