Вони бували в таких місцях, про існування яких звичайні мешканці міста навіть не здогадуються. Теплотраси, бомбосховища та дренажна система – тут дигери проводять вільний час. Проте таке захоплення іноді може коштувати життя.
Чернівчанин Петро вже п’ять років займається дигерством.
– Якось застряг у вентиляційній шахті, – розповідає хлопець. – Уперше заліз, нормально спустився. А коли вилазили – мій брат виліз, а я застряг. І тоді якраз йшов охоронець. Брат потім розповідав, що у мене в той момент очі стали великими, кричав йому, щоб скоріше мене витягнув. За той випадок нам нічого не було, сказали, що в нас телефон впав і лізли його забирати. Взагалі відбрехатися можна майже завжди. Якщо зловлять – кажу, що загубив мобільний чи прикидаюся п’яним, ніби нічого не розумію. Можна сказати, що зайшов у туалет сходити, побачив лаз і стало цікаво, що там. Або можна й правду сказати, що ти – дигер і досліджуєш підземелля.
У бомбосховищах знаходять протигази та аптечки
Основні підземні об’єкти знаходяться в старій частині міста. Найбільш відомий – дренажна система. Основне її призначення – виводити грунтові води. Системою труб підземні потоки виводяться за межі центру міста. Також по тих трубах спускають фекалії. За словами хлопця, такі самі дренажні системи існують в Одесі, але вони мають довжину 15-20 кілометрів. Чернівецька ж – приблизно два кілометри.
– Бомбосховища у старих будинках давно закинуті, – розповідає Петро. – Є й діючі об’єкти, в них цікавіше. Там завжди можна знайти якісь речі, адже їх будували із розрахунком, що в них будуть жити. Можна натрапити на що завгодно – від протигазу до індивідуальних аптечок. Загалом цікавіше їздити в інші міста – там є метро, колектори більші за розмірами. Наприклад, в Москві дигери залазять у секретні гілки метро, навіть у той час, коли воно працює. Це додає адреналіну.
Серед місцевих цікавинок дигери виділяють австрійське підземелля. Там можна побачити цегляні приміщення з арками.
Без гумових чобіт
і лома не обійтися
Коли дигери планують похід на якийсь об’єкт, повинні відповідно вдягнутися.
– Я зазвичай беру із собою "хімзахист", можна гумові чоботи взути, ліхтарик взяти, – говорить хлопець. – Зайвого нічого не треба брати. Якщо лізти в бомбосховище, треба мати при собі лом, домкрат та розвідний ключ. Якщо смердить, можна протигаз захопити. Запахи там не найприємніші. Хоча залежно куди лізти. В дренажній системі – чиста вода, солона. Щодо температури, то там взимку тепло, а влітку прохолодно. В теплотрасах завжди спекотно. А в бомбосховищах – як у звичайній кімнаті.
За словами Петра, у Чернівцях дигерством займається приблизно тридцятеро людей. Частина із них, приблизно десятеро, віком 14-15 років – це переважно діти, які захоплювалися іграми, наприклад, "Сталкер". Решта – 17-30-річні. Серед них є спелеологи, які займаються дослідженням печер. Щойно з’являється вільна хвилинка, вони залазять туди і тижнями можуть там сидіти.
– Взагалі дигер має щось спільне зі спелеологією та спелестологією, але дигер – це не науковий рух, а молодіжний, – розповідає Петро. – В підземних об’єктах, якщо вони не доглянуті, можна побачити такі самі нарости, що і в печерах, – сталагміти, бурульки вгору ростуть. Холодна вода крапає, і ці бурульки ростуть із землі вгору, трапляються навіть один-два метри заввишки. В таких об’єктах ми ніколи нічого не пишемо на стінах, не нищимо. Це коли "лівий" народ приходить, то може стіни обписати, розбити, тому ми нікому і не розповідаємо про ці об’єкти. Водимо туди лише перевірених людей.
На любителів екстремальних захоплень чекає небезпека – колекторна хвиля стоків, яка може застати в дренажній системі. Наприклад, в дощову погоду. З наближенням хвилі починає текти вода, здалеку чути шум та з’являється туман. Стікає болото, а потім вже йде сама хвиля. Вона заповнює трубу повністю. Якщо встигнеш за дві хвилини добігти до люка, то добре, а якщо його взагалі немає – то все, загинеш. У такий момент – кожен сам за себе. На щастя, в Чернівцях, на відміну від інших міст, трагічних випадків не траплялося.
Яна ЯЩЕНКО
Підземеллям під містом міг проїхати віз
Чимало знає про підземну частину Чернівців Богдан РІДУШ, доцент географічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича, спелеолог, археолог та палеонтолог.
За його словами, дослідженням підземної частини Чернівців займалися спелеологи з чернівецького спелеоклубу "Троглодит". У 1980-х роках при міській раді навіть було створено спеціальну комісію з дослідження підземних ходів міста.
– Яка кількість підземних об’єктів у місті?
– Небагато. Це каналізаційні колектори від австрійського часу до радянського. Є численні розгалужені підвали австрійського часу майже під усією старою частиною міста, вони іноді сполучені між собою, але переважно завалені сміттям і перегороджені стінками.
– Які легенди побутують про підземелля міста?
– Існує легенда, що підземні ходи сполучали колишній палац правосуддя (нині ОДА), поліцейський відділок (нині відділ міліції, що на вул. Котляревського) та в’язницю.
Інша легенда стверджує, що основний каналізаційний колектор австрійського часу, що проходив під історичною частиною міста, був такої ширини, що "фіра могла проїхати".
Обидві легенди на сьогодні не підтверджено фактами.
– Які небезпеки чекають на дигерів?
– Лише у дуже великих мегаполісах, де існують десятки кілометрів дренажних, каналізаційних та інших підземних комунікацій, дигерство має на чому розвиватися. У нас люди, уперше потрапивши до підвалу завдовжки 10-20 метрів, почуваються підкорювачами невідомого. У штучних підземеллях можуть накопичуватись отруйні гази, у каналізації можна підхопити якусь "бацилу", а внаслідок якогось аварійного скидання стічних вод можна і потонути. Крім того, штучні підземелля завжди приховують небезпеку обвалів.
Тому молоді, яка справді хоче долучитися до пізнання підземних таємниць, раджу звертатися до Чернівецького клубу спелеологів, які проводять свої дослідження не лише на території нашої області, а й у сусідніх, у Криму та навіть в інших країнах.
