28 квітня виповнилося 70 років від дня народження Павла Каспрука – голови Чернівецької міської ради народних депутатів та виконкому в 1985-1991 роках.
Не так вже й часто трапляється, що різні люди сходяться в своїх оцінках відомої особистості. Але нині всі, хто пам’ятає Павла Михайловича, одностайні та згадують його насамперед як порядну людину, скромну і завжди готову допомогти.
Захворів, коли Чернівці спіткало лихо
– Думаю, всі – від простої людини до найвищого керівника, – хто знав Павла Михайловича чи працював із ним, згадують його лише добрим словом, – переконана сусідка Павла Каспрука Сільва ЛУЧИК. – Знайома я з ним була і як із сусідом, і працювала у партійних органах.
Він був дуже простою людиною. Думаю, навряд чи знайдуться чернівчани, які про нього відгукувалися б погано.
Мені здається, захворів він тоді, коли Чернівці спіткало таке лихо, як алопеція. Павло Михайлович проводив на роботі дні і ночі, дуже близько до серця брав цю проблему. Може, тому й пішов з життя передчасно.
Жила родина Каспруків досить скромно. Кажуть, коли Павло Михайлович став головою виконкому, в сімейному побуті практично нічого не змінилося.
– Його можна було побачити і зі щіткою в руках, коли він чистив усій родині взуття, і з відром біля криниці неподалік, – каже сусідка Павла Каспрука Анна ГАРГАЛЯ. – Ходив голова міської ради і до магазинів за покупками як звичайний чернівчанин. Ми його знали ще до того, як він став головою міськради – після обрання він зовсім не змінився.
Не їхав додому, доки не подадуть людям тепло
Колега і товариш Василь КАДЕНЮК згадує голову виконкому як вимогливого керівника.
– Він був дуже вимогливим, але насамперед до себе, – розповідає Василь Каденюк. – Тож працювати з ним було важко – він вимагав, але і сам повністю віддавався роботі. Я працював тоді начальником управління житлово-комунального господарства. Пам’ятаю, не один раз ми з Павлом Михайловичем проводили ночі у місцях аварій теплотрас – він не їхав додому, доки аварію не усунуть і не подадуть людям тепло. І на роботі він практично щодня засиджувався допізна. Траплялося, викликав до себе навіть о 20.00.
Час, коли Павло Каспрук очолював місто Чернівці, був непростим. Адже наприкінці 1980-х років у країні розпочалися демократичні зміни. На той час мер не був повноправним господарем у місті Чернівці – найбільш впливовою фігурою залишався перший секретар міськкому КПУ. Тож голові міської ради доводилося балансувати між партійною владою, яка не здавала своїх позицій, і громадою, яка дедалі більше відчувала свою силу та вимагала свободи й участі у політичних процесах. За таких умов Павло Каспрук зміг поводитися так, що дорікнути йому сьогодні не візьметься ніхто.
– Він був сміливою людиною, – ділиться спогадами Василь Каденюк. – Я особисто був свідком, коли Каспрук різко заперечив всесильному тоді першому секретареві обкому Нівалову, бо вважав його думку щодо алопеції неправильною. А за переконаннями Павло Михайлович був демократом – свої погляди відкрито він не висловлював, але завжди був на боці людей і жодного разу не виступав проти мітингів, які тоді почали організовувати, готовий був підтримати їх.
Iм’я мера носитиме вулиця і сквер
На будинку, що на вулиці Канівській, 1А, де мешкав Павло Каспрук, нині є меморіальна дошка. Перед будинком – залишки колишнього саду, який потроху впорядковують. Днями райрада організувала висадку понад тисячі кущів та дерев на території скверу. З часом на території вимостять доріжки, встановлять лавки та урни, щоби перетворити колишній сад на справжній міський сквер та назвати його ім’ям Павла Каспрука.
А на найближчій сесії міської ради буде розглянуто питання про перейменування частини вулиці Канівської на честь Павла Каспрука.
28 квітня у день народження Павла Михайловича керівництво міста Чернівці взяло участь у покладанні квітів на кладовищі та біля меморіальної дошки П. Каспрука.
З біографії
Павло Каспрук народився 1940 року в селі Ракова Томашпільського району Вінницької області. Після школи працював вантажником, водієм, служив у Радянській армії. У 1963-1967 роках навчався у Чернівецькому університеті на біологічному факультеті. Згодом здобув ще економічну освіту та закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП України.
У березні 1985 року його обрали головою виконкому Чернівецької міської ради народних депутатів, а з грудня 1990 року – і головою міської ради.
Помер 27 лютого 1991 року після важкої хвороби.
17 березня 1992 року Павлові Каспруку рішенням міськвиконкому присвоєно звання Почесного громадянина Чернівців (посмертно).
