"Люди не лише почали знайомитися через спеціальні сайти в Інтернеті, вони там живуть, – такою іронічною фразою розпочав свої міркування постійний клієнт одного з комп’ютерних клубів міста Чернівці . – Так, тепер зустрічі відбуваються не з квітами та в затишних місцинках, а в соціальних віртуальних мережах. Тут замість квітів – віртуальні зайчики за 30 гривень, а поцілунками тепер не насолоджуються, їх описують…"
Тема віртуальних романів зараз дуже актуальна. Кореспондентові "МБ" щасливу історію розповіла знайома. А ось сумну історію, коли людина стає залежною від віртуального світу, я вирішила шукати в Інтернет-клубах.
"У мережі може бути знайомство, а не роман"
– Роман у соціальній мережі може закінчитися щасливо, якщо віртуальний етап стосунків триває не більше тижня, – говорить 23-літня Діна КЛИМЕНКО. – У мене через соціальні мережі було три знайомства. Одне з них завершилося міцними гарними стосунками. Із хлопцем ми вже разом півтора року. Ми познайомилися в соціальній мережі, але я не дуже орієнтуюся в тому віртуальному світі з модними фотоальбомами… Саме тому за моєї ініціативи вже через тиждень ми зустрілися у кафе.
– Зараз я буваю в соціальній мережі раз на тиждень, щоби відповісти на повідомлення друзів, які живуть в інших містах, – зауважує Діна. – Хлопець каже, що до знайомства зі мною "зависав" у цих мережах рік, але реальних зустрічей було лише дві, які завершилися розчаруванням. А одного разу на зустріч із ним замість однієї прийшли відразу чотири дівчини-підлітки… Так, для багатьох підлітків Інтернет є розвагою, тоді як по той бік монітора може сидіти самотня ранима людина, яка шукає долю. До речі, гадаю, що наші стосунки – це доля й великий виняток із правил віртуального знайомства. Наш успіх у тому, що як такого віртуального роману не було, ми просто познайомилися в мережі й перейшли в реальність.
"Хочу мати друга в реальності"
Наступного дня в Інтернет-клубі мені вдалося знайти іншого співрозмовника. Це дівчина, яка відрекомендувалася як Аліна. Сказала, що їй 25 років.
– У клубі я чотири роки, – каже чернівчанка Аліна. – Так, я розумію, що це може бути залежність, але… Де я отримаю можливість познайомитися з людьми із різних країн? Я не маю грошей на подорожі. Хоча, знаєте, я люблю фотографувати й перший мій роман почався завдяки сайту для фотографів. Там усі виставляють свої роботи й спілкуються. Із цього сайту я перейшла в соціальну мережу. Стосунки не склалися, я почала шукати нових цікавих людей. Був період, коли віртуальний роман завершувався двома-трьома зустрічами й сексом. Потім я зрозуміла, що мене це спустошує.
– Що я маю? – розмірковує дівчина. – У реальності якось не можу знайти цікавих людей. Мені посеред дороги кричати, яка я цікава?! А на своїй сторінці в соціальній мережі я відразу демонструю свої таланти – фото, нотатки, кмітливість у висловах… Але і це не справжнє, бо… Знаєте, мені якось з-за кордону зателефонувала мама, мені її дуже не вистачає. Ми довго говорили і потім мама запитала: "Я, напевно, поїду до океану, а що ти збираєшся робити?" Я, відповіла: "А я купила нову сукню, нафарбувалася і піду зараз в он-лайн, там має бути Пашка…" Мама подумала, що он-лайн – це новий клуб. Після розмови я плакала всю ніч… А коли вранці увімкнула радіо, там перед рекламою прозвучав жарт: "Блондинка нафарбувалася і пішла в он-лайн". Я знову плакала… Я більше не хочу бути у клубі, я хочу мати коханого у реальності…
Кореспондент "МБ" провела в таких клубах декілька днів. Усі були захоплені або іграми, або соціальними мережами. До клубу зайшов молодий чоловік у військовій формі. Він повільно, більше години друкував декілька речень. Потім попросив мене допомогти відправити електронного листа. Я помітила декілька слів: "Вже їду додому. Скоро обійму". Я всміхнулася, а хлопець пояснив: "Мушу бігти, кохана чекає…"
Не думаю, що він колись повернеться в Інтернет-клуб…
Валерія Чорней, Антоніна Бабчук
коментар
Оксана Рогозинська,
психолог центру практичної психології
й соціальної роботи Управління освіти:
Часто до віртуальних знайомств та романів вдаються люди, які мають певні труднощі зі спілкуванням у реальному житті. Соціальна мережа знижує рівень тривоги під час знайомств. А отже, і збільшує шанси знайти собі друзів, однодумців, партнера для життя. Та у віртуальному спілкуванні є чимало мінусів. Насамперед, кульгає наша щирість. Ми намагаємося виглядати й змальовувати себе кращими, ніж є насправді. Знаходити собі товаришів у мережі зараз модно. У такий спосіб можна не лише збільшити коло знайомих, але й задовольнити певні інтереси. Головне – не потрапити в залежність.
У віртуальному світі легше довести, що ти чогось вартий, у реальному – усе не так просто.
Коли людина проводить у віртуальному світі більше часу, ніж з реальними людьми, можна говорити про певну залежність. Зазвичай про це починають говорити рідні та друзі, шукаючи допомоги в психологів".
