«Я завжди поблизу свого Меридіана…»

20 квітня 40 років тому помер єврейський німецькомовний поет і перекладач Пауль Целан. А 23 листопада світ відзначатиме 90-ту річницю з дня його народження. Один із кращих європейських ліричних поетів народився у Чернівцях. Він жив на нинішній вулиці Панаса Саксаганського, 5. Про це нагадує меморіальна дошка, куди часто приходять німецькі туристи. А що знають про поета чернівчани?

"Целан? А хто це такий?"
Кореспондент "МБ" завітала на вулицю Саксаганського. Ще ідучи сусідньою вулицею Українською, запитувала перехожих, чи знають вони, де вулиця, на якій жив Пауль Целан? Приблизно десять зустрічних перепитали "Целан? А хто це?".

На вулиці Панаса Саксаганського будинок, у якому жив Пауль Целан, пофарбований у сині відтінки. Він приємно відрізняється охайністю від сусідніх обшарпаних часом будівель. Ліворуч від вхідних дверей – меморіальна дошка. Заходжу до будинку. Просторий коридор, вишукані поручні стареньких сходів… Дзвонити у двері...

– Так, я знаю про Пауля Целана, – каже мешканець будинку Павло. – Це поет, він писав німецькою мовою. Під вікнами часто збираються туристи з Німеччини. Але я чув історію про те, що Пауль насправді жив не у цьому будинку, а в сусідньому, під номером "3".

У наступній квартирі відчиняє молода мама. Зізнається, що живе у будинку два роки і нічого не знає про Целана.
У будинку №3 також запитую людей, чи знають вони про Пауля Целана. Найбільше здивував мешканець будинку Олексій СОЛОМІН. Він запрошує мене до помешкання і на запитання "Чи знаєте, хто такий Пауль Целан?" цитує улюблені вірші поета.

– Його творчість дуже глибока, – зауважує Олексій. – Він писав про страждання єврейського народу. Захоплююсь, як декількома словами можна передати біль і трагізм… Знаю, що його життя було важким і закінчилося дуже сумно – 1970 року Целан стрибнув з паризького мосту у річку Сену.

– А про чернівецький період його життя знаєте? – запитую в Олексія.

– Ні, нічого не знаю, але дуже хотів би дізнатися…

Любив нинішню вулицю Федьковича
"Вулиця Саксаганського (за Румунії – вулиця Василька)…. Тут, у будинку №5 він народився, тут минуло його дитинство, – пише в есе "Повернення до меридіана" поет і перекладач Мойсей Фішбейн. – Він був тоді Паулем Анчелом, гожим хлопчиком, сином архітектора. Чи не снилася йому ця вулиця там, у Парижі, на рю Льоншан? Ось вулиця, яку проектував його батько, тут минула поетова юність, – тепер це вулиця Богомольця (колись – Масарика). Ось, коло костьолу, гімназія, де він навчався. Університет. А тут, де вулиця Заньковецької, що тягнеться від колишньої хоральної синагоги аж до привокзального узвозу (колишньої Бангофштрасе), – тут, неподалік колишнього готелю "Брістоль", в наш час перетвореного на студентський гуртожиток, – так от, тут жила колись Роза Слободянюк. То їй Целан присвятив вірш "Соаgula"…

– Про Пауля Целана вперше я почув від Миколи Платоновича Бажана 1971 року, – пише далі Мойсей Фішбейн. – Назвавши Целана видатним поетом і давши мені прочитати машинопис свого перекладу Целанової "Фуги смерті", Микола Платонович попросив знайти в Чернівцях бодай щось пов’язане з Целаном. "Організована" Бажаном добірка Целанових поезій з’явилася 1978 року в журналі "Всесвіт". Мені пощастило взяти участь у цій публікації. Того ж року я написав сонет пам’яті мого видатного краянина…

– Над усе він любив дві маленькі вулички, вони й тепер щовесни піняться бузковим цвітом, – Карлгасе й Гартенгасе (одна з них тепер – Федьковича), – йдеться у есе Мойсея Фішбейна. – В цьому місті жили його друзі – Таня Адлер, Густав Хомед, Еріх Айнгорн, Марта Бікель. Через це місто проходив його Меридіан. Незадовго до самогубства він написав вірш "Лист Паулеві Целану до Парижа, на рю Льоншан, з Чернівець під Садгорою". 1962 року (вісім літ до самогубства) він писав до Тані Адлер: "... Поступово опам’ятовуюсь... Поезія підтримує, хоч і болить душа... У мене немає друзів, справжніх друзів, відтоді, як... Я, безумовно, далеко, але я завжди поблизу свого Меридіана..." 
Валерія Чорней
сhorney@molbuk.cv.ua

"Целан – це хворе сумління поствоєнної Європи"
Святослав ПОМАРАНЦЕВ, президент Міжнародного поетичного фестивалю "MERIDIAN CZERNOWITZ":

– Звісно, Пауль Целан, за оцінками експертів та науковців, є однією з найвизначніших постатей у післявоєнній літературі Європи. Життя Целана пов’язане не лише з Чернівцями, а й з Румунією та Францією, де він проживав, творив та працював.

Цікавий факт з життя Пауля Целана: вступаючи до Чернівецького університету 1944 року, Целан, заповнюючи анкету абітурієнта, зазначив, що володіє румунською, німецькою, французькою та українською мовами.

Взагалі поезією у світі цікавиться один відсоток населення. Я знаю багато німецької і австрійської молоді, й коли я кажу, що у нашому місті народився Пауль Целан – вони не знають цього прізвища. Але якщо ви маєте справу з інтелектуалом, то це прізвище дуже гучне. Зокрема тому, що він відкрив поезії нові території. Його поезія стала чимось абсолютно новим. Він складний поет, поет-філософ. Целан – це хворе сумління поствоєнної Європи. Його батьки загинули в гетто у Трансністрії.

Щодо того, як асоціюють Целана з Чернівцями у Європі, скажу, що в його віршах слово "Чернівці" не згадується. Але в його поезії постійно присутні образи Чернівців. Це чернівецькі дворики-колодязі, це тополі, це передгір’я.

Саме тому Чернівці – це місто літератури. Зокрема німецької. І я точно знаю, що німецькомовні інтелектуали із задоволенням приїхали б і подивилися на Чернівці. Багато з них таки їдуть. Я сподіваюся, що відсоток таких людей буде збільшуватися. Адже сьогодні в Європі дуже модно бути освіченим. Користуючись такою аурою міста, ми проводимо Міжнародний поетичний фестиваль "MERIDIAN CZERNOWITZ", який відбуватиметься щорічно, у перші вихідні вересня. І перший фестиваль присвячений німецькомовній поезії.


Факти з біографії
 Пауль Целан (справжнє прізвище – Анчель) народився 23 листопада 1920 року у Чернівцях.
 Початкову освіту Пауль отримав у народній школі (1926-1930), з 1930 до 1938 року відвідував греко-латинську гімназію.
 З 1938 року Целан у Франції вивчає медицину в медичній школі міста Тур. З початком Другої світової війни вимушений повернутися додому, де продовжує навчання у Чернівецькому університеті (займається романською філологією).
 З 28 червня 1940 року після приходу радянської влади до Чернівців поет пристосовується до нових умов життя: вивчає російську мову і працює перекладачем.
 1941-1944 років Целан був між життям і смертю, втратив усіх рідних. Залишився живим лише завдяки випадковості.
 1941 року Чернівці окупували німецько-румунські війська. Сім’я Целана потрапила до єврейського гетто. Через деякий час батьки поета були депортовані до концтабору, звідки вже не повернулися. Сам Пауль Целан потрапив до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де, незважаючи на страшні умови, вижив…
 1944 року повернувся до Чернівців і продовжив навчання в університеті.
 1945 року поет виїхав до Румунії.
 1947 року перебрався до Австрії.
 1948 року переїхав до Парижа (де жив до кінця життя).
 1955 року народився син Ерік.
 20 квітня 1970 року – пізно ввечері Целан кинувся з паризького мосту в Сену.

Творчість

 1944 року зібрав свій перший машинописний збірник поезій, куди увійшли як воєнні, так і найкращі довоєнні вірші. Восени того ж року зібрано другий машинописний збірник. Обидва збірники віддані на прочитання відомому буковинському поету Маргулу-Шперберу, який високо поцінував перші поетичні спроби молодого поета. Ранні поезії Целана були вперше надруковані у Румунії вже після смерті поета.

 У Бухаресті вперше на літературній арені з’явилось ім’я Целана. 1947 року в авангардистському журналі "Агора" надруковано три вірші, підписані новим, нікому ще невідомим прізвищем – Целан. Німецьке написання свого прізвища – Antschel – Пауль переробив на псевдонім Zelan, але пізніше писав його на французький лад Celan.

 1948 року видав першу книгу віршів "Пісок з урн". Збірник складався з 48 віршів, в яких виявилось 18 помилок, що перекручували і спотворювали зміст (пізніше Целан увесь невеличкий тираж – 500 примірників – повністю знищив).

 1952 року з’являється перша збірка поезій Целана, видано у Франції "Мак і пам’ять". Це елегічний цикл, присвячений пам’яті загиблих. Цього ж року поет одружується з художницею Жізель Лестранж.

 Найбільш відомий вірш Целана – "Фуга смерті" – вражає моторошною реальністю, він присвячений темі Голокосту.

 1955 року виходить нова збірка поезій "Від порога до порога".

Остання книга віршів Целана, що вийшла посмертно, – "Неминучість світла" (1970).

 Завдяки Паулю Целану три російські поети – Олександр Блок, Сергій Єсенін, Осип Мандельштам – перекладені німецькою так, що зробити це краще навряд чи можливо.