«Емоцій і адреналіну ми отримали з лихвою!»

Падіння, травми, шалена підтримка вболівальників, адреналін, бурхливі емоції – усе це відчув на собі приватний підприємець із міста Чернівці Сергій Скобун. Чоловік разом з іншими чотирма сміливцями виступав за команду Чернівців у проекті телеканалу "Інтер" "БУМ" ("Битва українських міст"). Недарма оригінальна версія проекту за кількістю падінь учасників на секунду належить до Книги рекордів Гіннесса.

У контракті: до організаторів шоу – жодних претензій
Сергій Скобун до редакції прийшов накульгуючи – під час шоу серйозно травмував ногу. Та коли бізнесмен розповідав про участь у грі, очі його світилися запалом.

– Якось почули із друзями про те, що триває набір для участі в проекті "БУМ", – розповідає Сергій. – Вирішили спробувати. Перед офісом телеканалу "Інтер", де відбувався кастинг, зібралося кілька сотень людей із різних міст. Відбір виявився нелегким: потрібно було впродовж п’яти хвилин віджатися від підлоги 50 разів, 30 разів підстрибнути, притиснувши коліна до грудей, без ніг проповзти по канату. Багато кого на цьому етапі відсіяли, адже для таких вправ потрібно мати певну фізичну підготовку. Я із завданням впорався. Адже займаюся спортом для себе – плаванням, фітнесом, колись захоплювався боксом. Через деякий час мене запросили на участь у шоу. Моїй радості не було меж!

– Шоу знімали в Буенос-Айресі (Аргентина). Летіли туди 18 годин із пересадками, – продовжує Сергій. – Більшість погано перенесла цей політ. Та коли ми нарешті о 06.00 дісталися готелю, нас повідомили: "У вас є 20 хвилин, щоби прийняти душ, і відразу на зйомки!" Ми були вражені. Нам не пояснювали, що саме нас чекає, жодних тренувань. Потрібно було відразу працювати. Перед цим ми підписали контракт, у якому зазначили, що жодних претензій до організаторів шоу в нас немає.

Участь у проекті брали 27 команд. Але ми у відбірковій грі змагалися із двома – із Севастополя та Одеси. У нашій команді було п’ятеро: капітан Даша Малахова (ведуча кулінарного шоу "Картата потата"), я, мій товариш 38-річний Олександр Бродович, 22-річна студентка Наталя Гордей та 18-річна танцівниця Дарина Хорошунова.

– Відбір кандидатів здійснювали незалежно від віку, професії. Але все-таки відбір виявився не зовсім справедливим: в одних командах були олімпійські чемпіони, майстри спорту, а в інших – співаки. Десь переважали дівчата, а десь – чоловіки, – зауважує Сергій.

Дистанції змащували вазеліном – щоби було цікавіше
– Але найбільшою проблемою виявився … вазелін, – каже Сергій. – Ним змащували дистанції. Причому одним командам змащували "по самі вуха", а іншим майже ні. Усі учасники цим страшенно обурювалися. За це ми жартома називали продюсера шоу Єгора Бенкендорфа "фашистом".

– Конкурси були дуже складні, – пригадує Сергій Скобун. – Найважчим виявився другий – "Іронія долі", у якому потрібно перестрибнути важку палицю, яка швидко крутиться й постійно змінює висоту – може несподівано піднятися до рівня грудей. Ми цю палицю називали потягом – так швидко вона неслася на нас. У цьому випробуванні я травмувався. Палиця піднялася дуже високо – стрибати, значить злякатися. Тому я прийняв удар на себе. Мене вдарило палицею сильно, аж відкинуло на кілька метрів. Я гепнувся в стовп і на кілька секунд втратив свідомість. Довелося зібратися, щоби продовжити змагання.

У третьому турі ми з Олександром стрибали в кола, встановлені на воді і густо змащені вазеліном. Там я остаточно "дорвав" свою ногу. З трибуни вже кричали: "Зійди з дистанції!" Кілька разів медики намагалися зняти мене, але я вперто рвався у гру. Я відчував просто скажену злість, був готовий "порвати" усі ці кола. Все-таки врешті я зрозумів, що далі просто не можу рухатися, і довелося віддати себе в руки лікарів. У мене виявили надрив м’яза і сухожилля. На цьому участь нашої команди в "БУМі" завершилася.

– Ви собі не уявляєте, наскільки все це було важко – і фізично, і емоційно! – вигукує Сергій. – Щодня травми: одна учасниця зламала шийні хребці, інший – стегно, ще в когось – потрійний перелом плеча. Я вже не згадую такі речі, як вивихи, розтягнення, синці. Цього дня хтось сильно побився, і ти знаєш, що завтра маєш вийти на його місце і продовжувати гру. Не всі були готові до такого. Багато учасників здавалися, вигукуючи: "Я більше не можу, я просто хочу жити!" У заключному конкурсі капітан команди Севастополя, легендарний футболіст, ім’я якого занесено до Книги рекордів Гіннесса, Олег Саленко зізнався: "Я не можу більше виступати" і зійшов з дистанції.

"Спека була неймовірна – плюс сорок"
– Спека була неймовірна – плюс сорок градусів, тоді як в Україні – до мінус 30 (зйомки відбувалися в лютому). Витримати зміну клімату було особливо складно, – зауважує Сергій. – Але все було пронизане такою потужною енергетикою! У перші дні ми ще звертали увагу на знаменитостей, які брали участь у проекті. А потім вже не було різниці – зірка чи не зірка. Ми всі поріднилися. Коли я виступав із травмою, учасники шоу кричали, бурхливо підтримували мене.

Таксист, почувши, що везе українців, зробив знижку
– Буенос-Айрес нас дуже вразив, – каже учасник. – Місто красиве, чисте, доглянуте. Люди доброзичливі, привітні, усміхаються. А ще тут дуже багато наших!

Якось ми зайшли на сувенірний базарчик. Підходимо до однієї жінки, я її запитую по-іспанськи: "Сеньйоро, скільки це коштує?" Вона піднімає голову: "А ви звідки, хлопці?" "А ми з України!" "Та я бачу, що з України, а звідки саме?" "З Чернівців". "О! А мої батьки з Тернополя! Я в Україні не була, але багато читала про неї". Ми питаємо: "А багато тут наших?" "Так! Там Марічка торгує, там Одарка…"

Або їдемо в таксі. Водій, дізнавшись, що ми з України, вимикає таксометр: "Я вас довезу зі знижкою. У мене чоловік сестри – українець, сусідка українка і купа знайомих".

– Багато хто запитував: "Сергію, навіщо тобі це треба? У тебе ж усе й так непогано", – каже бізнесмен. – І я пояснював: "У житті так мало незвичайного. Побут, суєта. Тому ми прагнемо зміни обстановки, адреналіну. Хотілося спробувати себе, отримати нові емоції. І я їх з лихвою отримав!" Кожен чоловік прагне час від часу себе реалізовувати, відчувати певний ризик.

Під час шоу я схуд на шість кілограмів, мій товариш Олександр – на вісім. Ми приїхали, наче з війни – схудлі, я стрибаю на одній нозі…
Але зовсім не жалкую про свою участь у проекті! Він досить сильно змінив мене. Я вже не боюся в житті багатьох речей. Наприклад, знаю, що потрібно робити, щоби залишитися живим, коли на тебе несеться потяг – високо-високо підстрибнути!

– Змагалися ми нарівні із чоловіками, – розповідає 22-річна студентка Наталя Гордей. – Було справді складно. Ми часто падали у багнюку, у якій було багато силікону і вилізти звідти було дуже важко. Мені допомогло те, що я дев’ять років займаюся сучасними танцями. Взяла участь у шоу, бо хотілося нових вражень, емоцій, знайомств. Проект дуже змінив мене. Я стала впевненішою у собі та рішучою. За участь у проекті нам нічого не платили. Усе трималося на голому ентузіазмі. Мабуть, лише українці можуть поїхати за тридев’ять земель за новими враженнями.

– Дивилася телепрограму з виступом команди Чернівців, – каже чернівчанка Мирослава. – Наш гравець у першому конкурсі показав другий результат серед усіх учасників, обійшовши навіть іменитих спортсменів. А в другому турі був у трійці фіналістів. Незважаючи на отриманий тяжкий удар у другому турі, гравець продовжив боротьбу, і лише серйозна травма зупинила його. Така самовіддача та рішучість вражають. 
Галина МАРКІВ

Що таке "БУМ"?

"БУМ" – це "Битва українських міст" – новий всеукраїнський екстремальний та видовищний проект, у якому жителі 26 міст країни виборюють право називати своє місто кращим містом України. Телеканал "Інтер" знімає "БУМ" за форматом компанії Endemol. В оригіналі називається "Wipeout", що в перекладі з англійської означає "повне знищення".
"Wipeout" із великим успіхом транслюється на всесвітньо відомих телеканалах, а за кількістю падінь на секунду програму занесено до Книги рекордів Гіннесса.