Провідники живуть у дорозі

Робота провідника – це постійні подорожі. Тому багатьом ця професія здається привабливою і навіть романтичною. Так, колись і Євгенія Пархоменко покинула роботу на заводі і пішла працювати провідником.

– Колись із сином їхали на відпочинок потягом "Київ – Тбілісі", – розповідає Євгенія Пархоменко, провідник. – І доки стояли на одній зі станцій, вирішила розпитати провідника де він навчався, хотіла більше дізнатися про його роботу. Професія провідника здавалася романтичною, цікавою та безтурботною.
Тепер за плечима 25 років подорожей і розуміння, що заради цієї професії доводиться жертвувати багатьма речами.

"Нас по півмісяця не буває вдома"
– Раніше до провідників ставилися з повагою, а ця професія вважалася престижною, – розповідає Тамара Чумак, провідник. – Зараз такого немає. Люди смітять, нищать вагони, сплять на матрацах без постільної білизни і майже ніколи не кладуть їх на місце. І доки сам 54 матраци закинеш на третю полицю, то так стомишся… А попереду ще багато іншої роботи.

За словами провідників, раніше пасажири поводилися культурніше, працювати було легше. Крім того, змінився не на краще і фінансовий бік професії. Проте провідники радіють, що робота хоча би стабільна.

А ось сім’ї провідників страждали в усі часи, адже професія вимагає постійних подорожей.

– У 42 роки вийшла заміж вдруге, прожила дев’ять років, але чоловік не витримав, – нарікає пані Євгенія. – Дехто каже, що біля провідників чоловіки не затримуються. Звичайно, нас же по півмісяця вдома не буває. За всі ці роки я лише чотири рази Новий рік вдома зустрічала.

Також не кожен може витримати таку роботу фізично, адже стан здоров’я за роки роботи погіршується. Крім того, тим, хто їздить маршрутом до Карпат, доводиться справлятися із підвищенням тиску.

– У нас у вагоні немає ані холодильника, ані мікрохвильової печі, – говорить Людмила Матвійчук, провідник. – Раніше могли у вагоні-ресторані поїсти, а тепер викручуємось, як можемо. А скільки свят у дорозі проводимо! Цього року знов не куштували ні писанок, ні паски.

"Доводиться працювати і прибиральником, і продавцем"
Професія провідника потребує не лише професійних навиків, але і терпіння. Окрім постійних подорожей, спілкування з людьми, провідник виконує обов’язки і продавця, і прибиральника.

– У нас є інструкції, які потрібно виконувати, – продовжує пані Євгенія. – Провідник повинен прийняти вагон, щоби були цілі вікна, полички, столи. А тоді вже беремося за прибирання. Зараз провідники і продавці також – продають чай, пиво, печиво. Потрібно виконати план із продажу. Хоча не всі пасажири навіть чай замовляють, заощаджують на усьому.

За кожним пасажиром провідникові треба прослідкувати – проконтролювати, чи є квиток, розбудити і повідомити про зупинку і час стоянки потягу.
Деколи доводиться вислуховувати нарікання. Наприклад, на старі вагони. Пасажири оплачують поїздку, а тому влітку вимагають кондиціонер та інших умов. А взимку доводиться потерпати від холоду, адже виділеного палива не вистачає на те, щоби забезпечити у старому вагоні повноцінне тепло.

Стоп-кран можна зривати, коли пасажир у небезпеці
За роки роботи провідники стають очевидцями багатьох надзвичайних ситуацій. Деколи доводиться використовувати стоп-кран, наприклад, коли пасажирові загрожує небезпека.

– Коли потяг рушає, зачиняємо двері і стоїмо біля виходу до кінця перону, – розповідає Тамара Чумак. – Ми не маємо права відчинити двері чи зірвати стоп-кран, якщо бачимо, що за потягом біжить людина. А таке трапляється часто, адже наші пасажири люблять прийти в останню хвилину. Але коли людина наздоганяє потяг і хапається за поручні, тоді ми повинні зірвати стоп-кран, бо є загроза життю пасажира. Хоча деколи і стоп-кран не можеш зірвати – чіпляються не тільки за поручень, а й за провідника. Самі впасти можуть, та ще й провідника за собою потягнуть.

– Якось їхала група з відпочинку, 35 людей, – пригадує Євгенія Пархоменко. – На станції Жлобіно продають м’які іграшки, потяг стоїть п’ять хвилин. Пасажири вирішили вийти купити іграшки. Я не відчиняла двері, а вони всі наполягли. Коли потяг рушив, пасажири почали застрибувати у вагон, одна жінка впала… Тому завжди кажу пасажирам – краще залишитися на вокзалі, ніж ризикувати своїм життям.
Яна ЯЩЕНКО

Де навчають:
 у Київському технікумі залізничного транспорту;
 Вищому професійному училищі залізничного транспорту ім. В. С. Кудряшова;
 в Університеті економіки й технологій транспорту;
 спеціальні курси.


Варто знати
 Графік роботи провідника: шість днів на роботі, шість днів вдома.
 Заробітна платня – від 1000 до 3000 гривень. Доплачують за вислугу років, а також за роботу в святкові дні.