«Близнятам не давайте подібні імена»

Щоби виховати близнят, батькам потрібно запастися вдвічі більше часом і терпінням. Таких малюків потрібно виховувати порізно, приділяти увагу кожному з них окремо. Батькам треба подбати й про те, щоб такі діти мали лише їм відведену територію – власний візочок, ліжечко.

– Коли народжуються близнята, батьки стають розгубленими, вони дуже бояться переплутати своїх діток, – розповідає психолог центру практичної психології і соціальної роботи управління освіти міськради, дитячий психолог Оксана РОГОЗИНСЬКА. – Батьки нечасто це усвідомлюють, та часто шукають щонайменших відмінностей між близнятами. Батьки роблять все, щоби навчитися розрізняти своїх малюків. Звертають увагу на всі дрібниці. Наприклад, хто наскільки швидко їсть тощо. Поміченими особливостями вони починають наділяти й своїх малюків, постійно акцентуючи на цьому увагу. Батьки самі починають по-різному ставитися до своїх дітей. Одного разу звернувши увагу на те, що одна дитина жвавіша, ніж інша, так з нею і поводяться. Батькам не вдається однаково ставитися до своїх дітей. Вони шукають відмінності у близнят, а це впливає на їхній характер. Це все відбувається несвідомо. Та на основі ставлення батьків до своїх дітей й формується характер їхніх чад.

"Виховуючи,
не забувайте, що
це дві різні дитини"
– Близнят виховувати важко, – продовжує Оксана Рогозинська. – Батькам постійно потрібно пам’ятати й про те, що їхні близнята тривалий час ототожнюють себе одне з одним. Діти-близнята тривалий час бачать себе як єдине ціле. Завдання батьків – роз’єднати їх. Велика помилка, коли таких дітей називають схожими іменами. Наприклад, Оля та Поля або Коля та Толя. Дітки довго відгукуються на обидва імені, не відокремлюючи свого власного. Зрозуміти, хто з них хто, їм буде досить важко. Великої помилки припускають батьки й тоді, коли однаково одягають близнят. Вони перешкоджають дітям відчувати себе окремо одне від одного. Діти ніби постійно знаходяться поруч з власним дзеркальним відображенням

У дітей-близнят повільніше формується мовлення через те, що у них є якась своя мовна система. Їм достатньо коротких неповних слів, півслова, щоби зрозуміти одне одного. До розвитку мовлення у близнят слід докладати більше зусиль. Треба більше з ними говорити, до того ж, з кожним окремо. Близнята багато часу проводять разом. Батьки часто за цей час намагаються вирішити власні справи. Часто одній дитині батьки приділяють значно більше уваги, ніж близнятам. Адже одна дитина нудиться, її потрібно чимось зайняти – погратися, почитати. А близнята й так поміж собою бавляться. Це неправильно, бо таке спілкування близнят, тим більше молодшого віку, спричиняє затримку психічного розвитку, пізнавально-психічних процесів. Через це вони можуть відставати у розвитку. Слід взяти до уваги й те, що близнята часто народжуються передчасно. До відставання від своїх однолітків може призводити й їхня фізична слабкість. Тож це ще один аргумент для того, щоби батьки, яким випала така радість виховувати близнят, більше часу відводили для ігор та спілкування з дітьми.

Дітей-близнят добре відокремлювати, щоби кожен із них розвивався у трохи іншій структурі. Подбайте, щоби кожна дитина мала своє коло спілкування, свій окремий куточок. У кожної дитини мають бути окремі іграшки. Вони мають знати, що це їхня власність, якою можна ділитися. Але в жодному разі – не одне на двох. В іншому разі малюкам буде важко контактувати з іншими людьми, пристосовуватися у соціумі. Близнятам нелегко впустити у своє коло когось третього, це інколи стає причиною й того, що їм важко створити власні сім’ї.

Варто ставитися до близнят, як до двох окремих дітей. Коли є така можливість, купіть малюкам різні візочки та ліжечка. У них має бути власний (неоднаковий) одяг, власні іграшки тощо, окремо відведена кожній дитині територія. Навіть спілкуючись зі своїми малюками, приділяйте окремо кожному з них увагу. Та в жодному разі не діліть їх на татову та мамину дитину. Увага, відведена дітям, має бути рівномірно розподіленою.
Порівнювати дітей неприпустимо

– Часто поміж близнятами відбувається своєрідне суперництво – кращий – гірший. Щоби цього не відбувалося, батькам потрібно дати рівні можливості для прояву особистості кожному з дітей і ніколи їх не порівнювати у можливостях одне з одним, – зазначає психолог. Нікуди не подінешся від того, що хтось із дітей може виявитися сильнішим у певних здібностях за іншого. Та постійні порівняння ні до чого хорошого не призведуть, вони будуть явно не на користь слабшого. Слід бути чутливим до своїх дітей.

Щоби хтось із близнят не вважав себе невдахою на фоні брата чи сестри, можливо, було би доцільно віддати їх навчатися у різні класи. Якщо дитина зізналася батькам в тому, що її пригнічує постійно перебувати у тіні свого брата чи сестри, допоможіть їй – це можуть бути додаткові заняття, які дадуть дитині можливість підтягнутися з певних предметів тощо. Аби лише хтось із дітей не відчував себе нереалізованим та невдахою, а поруч зі своїм братом чи сестрою успішно йшов по життю.
Антоніна БАБЧУК