Село Хрещатик на Застав­нівщині, що розташоване на крутих схилах Дністра, відоме в Німеч­чині. Адже німці облюбували його для проживання й відпочинку.

Iноземці вже викупили чотири будинки
– Це сталося декілька років тому, – розповідає Марія Косоловська, сільський голова Хрещатика. – Наша односельчанка Марія Барабаш, не маючи роботи (на утриманні в неї було троє дочок, а із чоловіком життя не склалося), поїхала на заробітки до Німеччини. Її там двічі затримували як нелегалку. Юридичні послуги жінці надавав юрист Бодо Фельтер. Таке спіл­кування закінчилося весіллям. Бодо удочерив дівчат нашої зем­лячки. Він навіть шлюб взяв у нашій сільській церк­ві. Але ще до цього Марія Барабаш купила у своєї тітки будинок у центрі села, привела його до пуття. Однак Бодо вирішив придбати ще одну хату – на березі Дністра, де гарні краєвиди. Ціни теж доступні – від трьох до п’яти тисяч євро. Адже будинки не нові, деякі треба розбирати й ремонтувати. Нині в селі проживає понад тисяча мешканців, нараховується 302 двори, 16 будинків пустують. Іноземці ж викупили чотири будинки.

За словами Марії Степанівни, Бодо Фельтер розповів про Буковину своїм друзям, які теж виявили бажання приїхати в село над Дніс­тром. Один із них – Рене Хейдейманн – теж придбав собі тут хату, на місці якої нині стоїть добротний будинок на березі Дністра.

Німці приїжджають відпочивати
на тиждень-два
– Збудував цей будинок наш сільський депутат Григорій Білокрилий, майстер на всі руки, який раніше працював у Німеч­чині на заробітках, – продовжує Марія Косоловська. – Він володіє німецькою мовою, тому йому легше спілкуватися з іноземцями. Разом із дружиною Тетяною вони й доглядають за будинком Рене, бо німці приїжджають сюди відпочивати на тиждень-два влітку чи взимку: нещодавно були на Різдво. Хейдейманн вразив мене педантичністю – він не лише юридично оформив купівлю-продаж будинку, а й отримав державний акт на присадибну ділянку, чого не скажеш про багатьох наших односельчан. Купив будинок на Говдах (так називається придністровська частина села) ще один приятель Фельтера – на прізвище Мюллер. Але юридично він ще не встиг оформити покупку.

Як розповідає Марія Степанів­на, німці із дружинами приїжджають до Хрещатика на бусиках, а мешкають вони в Берліні.
Ходять німці й у гості до селян, на весілля. Торік, наприклад, виходила заміж племінниця Марії Фельтер: іноземці, крім подарунка, давали й гроші.
Найбільше люблять наші вареники та печиво

– У нас сімейна пара дарує гроші вкупі, а німецька – кожен окремо, як правило, це по 50 євро, – каже Марія Степанівна. – Дуже дивувалися, що в нас весілля справляють із розмахом. Найбільше люблять наші вареники та печиво, яке готують із натуральних продуктів. Марія та Бодо – мої свати, адже мій син Богдан одружився з їхньою дочкою Ольгою – зараз маємо із чоловіком онука й внучку. Бодо вельми дивувався, як це бургомістр, займаючи державну посаду, встигає ще й город порати й утримувати живність. А ще подарував мені книгу про державний устрій Німеччини. До речі, наші німці роблять і благодійну справу: коли би не приїхали до села, завжди щось привозять для незабезпечених – то одяг, то візки для інвалідів. Ми дуже задоволені таким добросусідством і сподіваємося, що іноземців у Хрещатику ще побільшає. 
Василь Гринюк