Як живеться людям, які щодня продають нам хліб, шампунь чи інші необхідні речі? Працівники сфери обслуговування погодилися поділитися своїми історіями робочих буднів.
– Працювати продавцем не так вже й легко, як здається на перший погляд, – розповідає Тетяна МИТРИНЮК, продавець. – Треба багато часу проводити на ногах, іноді виникають проблеми зі здоров’ям, наприклад, через холод взимку і спеку влітку, або алергія на товар, проблеми зі шлунком.
Крім того, продавцям доводиться мати справу з неврівноваженими і навіть психічно хворими людьми. Істерики чи погрози – не дивина: хтось кидається товаром, а іноді доводиться викликати наряд міліції.
А деякі покупці навіть намагаються влаштувати особисте життя своїх дітей. "Якось до мене підійшла жінка, запитала про товар. А потім почала розпитувати, чи я одружена, і розповідати про свого сина, в якого особисте життя не склалося. Хотіла засватати мене", – розповідає Тетяна Митринюк.
Покупці сваряться, бо в них просто поганий настрій
За словами дівчини, до продавців часто ставляться з неповагою, ніби до прислуги. Якщо у покупця поганий настрій, він може почати кричати без причини. Наприклад, коли продавець просто запитує, чи є дрібні гроші.
– З грошима окрема історія, – продовжує розповідати Тетяна. – Покупці люблять прийти, щойно відчинився магазин, купити щось дрібне, а розраховуються 100-, 200-гривневими купюрами. Також часто скаржаться щодо неправильно даної решти. Клієнтам важко зрозуміти, що можна випадково помилитися. Найчастіше це трапляється, коли великі напливи покупців і працюєш просто "на автоматі".
– Раніше, за радянських часів, до продавців треба було мати особливий підхід, – розповідає Надія Миколаївна, яка прийшла купити засоби для прання. – Часто бувало, що приходиш до магазину, а продавець розмовляє з подругою. Коли просиш щось показати, обурено відповідає: "Ви що не бачите? Я зайнята!" Складалося враження, ніби ти приходиш до продавця додому і щось від нього хочеш. Залишалося або чекати, доки вони наговоряться, або йти до іншого магазину. Зараз же найчастіше продавці самі звертаються до тебе, щоб запропонувати допомогу.
Вимоги до кандидатів переважно невисокі
Пропозицій на вакансію продавців є досить багато. Прогулюючись містом, часто можна побачити на дверях різних закладів оголошення про набір продавців або консультантів. Вимоги до кандидатів нечасто бувають високими.
– Коли я працювала в магазині косметики, більшість дівчат-колег не мали вищої освіти, – розповідає Леся ГОЛОВІНА, колишній продавець. – Гроші рахувати не так важко, як і розкладати товар. Але буває, до магазину заходять туристи і просять їм допомогти. Дівчатам доводилося просто на пальцях спілкуватись з ними. Тому якби я була роботодавцем, обов’язково вимагала би знання іноземної мови.
Спробувавши одного разу працю продавця, потім важко змінити діяльність.
– Продавець у наш час – наче клеймо, – продовжує пані Леся. – Якщо працював на цій посаді, потім про нормальну роботу можна забути. Роботодавці вважають, що ти нічого не знаєш і нічого не вмієш, крім стояння за прилавком. Але робота в торгівлі – насправді безцінний досвід, зокрема і щодо спілкування з людьми. Це ніби школа життя, після якої буде не так важко.
Яна ЯЩЕНКО
Коментар фахівця
Людмила БЕРЕЗОВСЬКА, директор міського центру зайнятості:
"Робота в магазинах зазвичай починається рано і закінчується пізно. Переважно на вакансію продавця претендують молоді дівчата, в яких є маленькі діти. І тоді постає проблема: на кого залишити дітей? На жаль, дошкільні установи не можуть працювати з 08.00 до 22.00. Тому кількість охочих працювати зменшується. Крім того, зарплатня у продавців – невисока, а матеріальна відповідальність – значна".
