Минулими вихідними – дев’ятого і десятого січня – у Палаці урочистих подій розпочався цьогорічний весільний сезон. Весільний обряд провело десять пар. Незважаючи на зимову погоду, наречені запевняли, що їх зігріває кохання.
Поляк Сильвестр знайшов наречену в Чернівцях
Поляк Сильвестр Ізворський, який зараз мешкає у Німеччині, і чернівчанка Лариса Чернецька – надзвичайно гарна пара. Наречений не відводив погляд від нареченої. Своє трирічне знайомство молодята розпочали з телефонних дзвінків та смс. "Мій швагер якось запитав мене, чи не хочу я познайомитися з вродливою українкою. Він показав мені фото Лариси, дав номер її телефону, – розповів Сильвестр. – Ми часто телефонували одне одному, обмінювалися смс, листувалися по Інтернету. А потім я приїхав у гості до Лариси. Щойно побачив її, зрозумів, що "пропав". У Польщі та Німеччині сім’я вже втрачає свій зміст. Подружжя і діти не настільки зв’язані між собою, як мало би бути. В Україні ще збереглися родинні зв’язки, що мені дуже подобається. Я хочу, щоби в мене була справжня сім’я, а моя дружина стала для мене найкращим другом і порадником. Лариса – саме та жінка, з якою я буду щасливим.
– Напередодні весілля я їздила до Польщі до родичів Сильвестра. Його сім’я прийняла мене дуже тепло, неначе рідну, – зізналася Лариса. – Тепер я поїду до Сильвестра в Німеччину. Мої батьки не дуже хочуть відпускати мене. Бо старша сестра теж поїхала з чоловіком. І тепер вони залишаються самі. Але я мушу бути там, де мій коханий. Ми вирішили, що ніколи не будемо розлучатися. У нас багато спільних захоплень. Зокрема ми любимо займатися спортом.
– У Чернівцях дуже вродливі жінки. Якби я не був одруженим і не мав дітей, то знайшов би наречену у вашому місті, – пожартував брат нареченого Пйотрик. – Я вперше приїхав в Україну і приємно вражений побаченим. У вас дуже милі та гостинні люди. Я бував у багатьох країнах, але українці мені надзвичайно сподобалися. Ви виглядаєте щасливішими, ніж, скажімо, поляки чи німці. У вас гарна архітектура, власна історія. Я обов’язково приїду сюди з дружиною і дітьми, щоби вони побачили ваше місто.
Пройшов випробування горами
Алла Ангельська і Степан Германюк познайомилися напередодні Нового року на дискотеці. Їхнє перше побачення відбулося у муздрамтеатрі. "Ми дивилися виставу "Солодка Даруся" за твором Марії Матіос. Я була більше захоплена подіями, що відбувалися на сцені, ніж Степаном. Це його трохи образило, – сміється Алла. – А потім ми разом поїхали на Путильщину – батьківщину мого тата. Оскільки наша сім’я дуже захоплюється горами, я вирішила випробувати Степана. Він виявився досить витривалим – не побоявся піднятися на найвищі вершини. Ми збирали гриби, малину, суниці, чорниці – і дедалі більше закохувалися одне в одного. Я зрозуміла, що Степан – той хлопець, який мені потрібен. Він не побоїться піти за мною хоч на край світу".
– Коли я попросив руки Алли, вона спочатку подумала, що це несерйозно, мовляв, я жартую, – каже Степан. – Але я був дуже серйозним, приніс великий букет троянд. І зрештою вона погодилася вийти за мене заміж.
– Ми одразу ж вирішили одружитися 10 січня, – запевнила наречена. – Число 10.01.2010 нам сподобалося через незвичайний збіг одиниць і нулів. До того ж, у нашій родині всі жінки виходили заміж здебільшого взимку. Мої батьки теж одружувалися в січні.
– Ми з Аллою не боїмося зимового холоду. Нас зігріває наше кохання, яке розтопить будь-які сніги, – цілком серйозно мовив Степан. – Ми хочемо завжди бути разом.
Знайомили друзів, а закохалися самі
Анна Козуб і Анатолій Гонтюк щасливі з того, що їхні імена починаються на одну й ту саму букву. На їхню думку, це хороша прикмета для їхнього сімейного життя.
Їхнє знайомство розпочалося досить незвично. Аня і Анатолій вирішили познайомити своїх найближчих друзів. А вийшло так, що закохалися самі. Зустрічалися чотири з половиною роки. "Коли Анатолій просив моєї руки, став на коліна, подарував обручку, – розповіла Аня. – Я чекала цього, тому почувалася щасливою. Анатолій мені дуже подобається, особливо його посмішка".
"А мене захоплюють лагідність Ані і її врода, – зізнався Анатолій. – Ми прекрасно розуміємо одне одного, у нас – спільні захоплення. Мріємо про двох-трьох дітей. А взагалі – скільки Бог дасть, стільки і буде".
Марію Смирнову і Дмитра Хруня познайомили друзі. "Ми зустрічалися п’ять років, – зізналася Марія, яка у кімнаті для нареченої поправляла зачіску. – Я навчаюся в університеті, а Дмитро вже працює. Коли він попросив мене вийти за нього заміж, відповіла "так", не вагаючись. Бо він – та людина, з якою хочу прожити все життя".
– Весільний сезон розпочався вдало, – переконана директор Палацу урочистих подій Галина СОЛОГУБ. – Прийшли всі десять пар, які записалися на дев’яте і десяте січня. Звичайно, така кількість наречених – це зовсім небагато. Але якщо порівняти з іншими роками, нормально. Зазвичай взимку значно менше одружуються і замовляють весільний обряд, немає такого ажіотажу, як у літні та осінні місяці.
Надія БУДНА
