До редакції "МБ" зателефонував чоловік і назвався Іваном. Незнайомець не захотів повідомити своє прізвище. Він попросив дати йому номер телефону чернівчанки Марії Сайненко, про яку ми писали 17 вересня цього року.
– Я читав у вашій газеті матеріал про бабусю-інваліда, яка сама виховує онука Богданчика, – сказав Іван. – Ще тоді хотів їм допомогти матеріально, але не було грошей. Зараз трохи склав, хотів би передати їх до Святого Миколая бабусі хлопчика. Нехай купить йому подарунок або заплатить за гуртки, в яких він хотів би займатися.
– Після публікації статті про нашу невеличку сім’ю до мене телефонувало чимало людей, цікавилися нашим з онуком життям, пропонували допомогу, – повідомила телефоном Марія САЙНЕНКО. – Я переконалася, що друковане слово має велику силу. Наша листоноша передплатила мені за власні кошти газету. Гостинці для Богданчика принесла вчителька англійської мови школи №3 Віра Фрідріхівна. А днями заходила подружня пара. Чоловіка звуть Іваном, а прізвище не захотів назвати. Повідомив лише, що вони з дружиною з Кіцманя. Подружжя теж принесло гостинці для малого, а мені дало гроші. Я почувалася незручно, не хотіла їх брати, але чоловік наполіг. Я одразу ж заплатила за дитячий садок і танцювальний гурток, які відвідує онук. Богданчикові ці люди дуже сподобалися, він грався з ними, розповідав про свої захоплення. Іван пообіцяв привезти нам мішок картоплі та моркву. Я дуже вдячна усім цим людям за допомогу. (Н. Будна)
