Єфросинія Яворська працює п’ять років бригадиром двірників у КЖРЕПі №6, який обслуговує центральну частину міста.
– У нас зараз є 23 двірників, а обсяг роботи дуже великий, – розповіла Єфросинія. – Ми прибираємо три площі – Соборну, Центральну і Театральну, вулиці Головну, Франка, Лесі Українки, Котляревського та інші. Роботу розпочинаємо о 06.00 і закінчуємо о 17.00. Більшість двірників – жінки, для яких ця праця дуже важка. Тому, поносивши важкі мішки та надихавшись пилу, дехто хворіє. А дехто навіть покидає роботу. Наймолодшій нашій працівниці 33 роки, найстаршій – близько 70. Молоді не хочуть працювати двірниками. Прийдуть, поцікавляться, яка зарплата, і йдуть. Двірник отримує на місяць у середньому 900 гривень. Звичайно, що на такі гроші прожити нелегко, особливо якщо в тебе є сім’я. Мені ще пощастило, що я отримала квартиру. Хоча більшість наших двірників не мають житла, тому живуть у родичів чи знайомих, винаймають квартиру, приїжджають із сіл.
– Особливо важко працювати у святкові дні – після концертів та дискотек, – поскаржилася Єфросинія. – Доводиться прибирати вночі. За раз збираємо по два-три причепи сміття. Раніше часто різали руки розбитими пляшками.
Єфросинія Степанівна тішиться, що чернівчани почали змінювати своє ставлення до їхньої праці. "Люди почали розуміти, що без нас місто потоне у смітті, тому з більшою шаною ставляться до нас, – каже. – Трапляється, що дехто підходить, дякує. І це тішить. Хочеться, щоби чернівчани менше смітили і поважали нашу працю".
Надія БУДНА
Коментарі
Ярослав ТУНИК,
начальник КЖРЕПу №6:
Ми забезпечені двірниками приблизно на 75-80 відсотків. Деякі люди працюють у нас роками, незважаючи на важкі умови праці та низьку зарплату. Дехто хотів би влаштуватися двірником заради житла. Але почувши, що з цим важко, йде. Останні п’ять років ми не отримали жодної квартири чи хоча би кімнати в гуртожитку. Хоча неодноразово порушували питання про будівництво соціального житла для працівників комунальних служб. Скажімо, зараз переобладнується будинок на вулиці Чехова, де нам обіцяли виділити одну квартиру. Хоча коли це буде – не знаємо. Щоправда, міська влада намагається нам всіляко допомагати. Наприклад, за прибирання на День міста двірників пообіцяли преміювати. Вони повністю забезпечені необхідним реманентом та спецодягом”.
Василь МАНЧУЛЕНКО,
начальник управління житлового господарства міськради:
Не вистачає приблизно 40 відсотків двірників. Тому працівникам інколи доводиться працювати по півтори-дві зміни. Робота ця вважається непрестижною. Існують ще моральний та психологічний бар’єри, які нелегко перетнути. Тому людина краще не буде зовсім працювати, ніж погодиться прибирати вулиці. Звичайно, багатьох не влаштовує низька зарплата та відсутність пільг, що були за радянських часів. Хоча, на мою думку, двірники за свою працю повинні отримувати гідну матеріальну винагороду і розпоряджатися нею на власний розсуд. Ми також не можемо надати їм службове житло, що багатьох також не влаштовує. Однак деякі керівники КЖРЕПів навіть за таких умов успішно справляються з проблемами. Взяти хоча би КЖРЕП №4, де мала кількість двірників виконує великий обсяг роботи. У нас є вакансії двірників. Хто хоче працювати, може звертатися до директорів КЖРЕПів чи нашого управління”.
