Справжня близькість між подружжям – велика рідкість. Що це таке, знає тільки 5% людей. Більшість послуговується так званими психологічними іграми. Але гра – не зовсім добре і конструктивно. Бо коли люди грають, їм бракує справжньої близькості.
Суть забави така: хтось із подружжя провокує на конфлікт. Якщо друга сторона все-таки реагує, то починаються взаємні критичні зауваження. Атмосфера напружується, емоції згущаються, і відбувається розрядка. Якщо це справді гра у скандал, логічним її продовженням є інтимні стосунки.
Сварка приносить свіжий струмінь
Тому уникати сварок психологи не радять, адже надмірна гречність у сім’ї робить життя прісним, позбавляє його романтизму та гострих відчуттів. Люди стомлюються від того, що кожен день схожий на попередній, тому хочуть випустити свої емоції. Але, влаштовуючи скандали, треба налаштуватися, що робите це задля забави: ось пограюся у кидання тарілок – і все. Тобто якщо конфлікт провокує жінка, яка хоче урізноманітнити сімейне життя, то сварка може додати свіжий струмінь у стосунки.
Навчитися контролювати конфлікти можна, коли над стосунками працюють обоє з подружжя. Треба постійно думати, як бути в тій чи іншій ситуації, випробовувати нові підходи, вдосконалюватися, намагатися збагнути, що не влаштовує. Зрештою, навчитися давати раду сваркам
можна, прочитавши літературу та відвідавши тренінги.
Не варто конфліктувати на очах у дітей
Коли батьки сваряться, у малюка може виникнути почуття провини, що батьки сваряться через нього. Або він може вирішити, що через сварки не варто одружуватися. У дитини сформується упереджене ставлення до сім’ї та шлюбу. Вона може перейняти модель поведінки батьків. Коли дітям не подобається сценарій, за яким живуть їхні батьки, вони можуть вдаватися до "антисценаріїв". Наприклад, якщо мама авторитарна, пригнічувала батька, а хлопчикові це дуже не подобалося, то, ставши татом, він може грати роль агресивного батька та пригнічувати дружину.
Ольга Гнідан
