«Якби у мене була маленька дитина, не годував би її такими продуктами»

Нещодавно ухвалили закон про маркування харчових продуктів на вміст генетично модифікованих організмів. Однак поки що немає можливості здійснювати таке маркування, адже аналізувати на вміст ГМО потрібно кожну партію продукції. До того ж, лабораторій дуже мало – продукцію, наприклад, із Буковини потрібно везти аж до Києва.

Тому на полицях магазинів дуже рідко можна (а то й зовсім неможливо) побачити продукти, на упаковці яких зазначено, що вони містять ГМО. Натомість досить часто можна прочитати на етикетці, що у складі продукту відсутні генетично модифіковані компоненти.

Так, відвідавши один із чернівецьких супермаркетів, кореспондент "МБ" знайшла чимало продуктів із позначкою на зеленому тлі "не містить ГМО". Серед них – йогурт з біфідобактеріями, майонез, згущене молоко, печиво-сендвіч, вівсяні пластівці, закуска з шинкою та сиром, дитячий сік яблучно-персиковий тощо.

Але, прочитавши склад деяких продуктів, ми засумнівалися в правдивості позначок. Однак, як з’ясувалося, перевірити виробників на чесність просто немає можливості. Жодної лабораторії, яка здійснювала б такі аналізи, в області не існує.
Останнім часом досить часто виникають дискусії з приводу ГМО. Появу генетично модифікованих рослин вчені-генетики називають зеленою революцією. Водночас не вщухають застереження: чого чекати від ГМО – порятунку від голоду чи непередбачуваних змін у здоров’ї людини та в навколишньому середовищі?

– Ми можемо спиратися тільки на ті знання, які опанували сьогодні, – говорить академік Ярослав БЛЮМ, директор Інституту харчової біотехнології та геноміки Національної Академії Наук України. – Коли говорять, що в Європі все заборонено, це не відповідає дійсності. Так, у Євросоюзі дозволено вирощувати тільки дві генетично модифіковані культури, а споживати – 22 рослини та їхні продукти.
Вчений зауважує, що нині створено надійну систему глобального контролю та випробувань як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах та компаніях-виробниках. І додає, що зупинити прогрес неможливо.

– В Україні вирощують не так уже й багато трансгенних (модифікованих. – авт.) організмів. Якщо такі й є, то їх не більше п’яти відсотків, – зауважує Володимир СИДОРОВ, член-кореспондент НАН України. – Багато людей бояться алергій через споживання таких продуктів. Але трансгенні продукти піддаються значно прискіпливішій перевірці, ніж звичайні, оскільки під час реєстрації вивчають, у тому числі, і їхні алергенні властивості.
Нині 99,9 відсотка сої – генетично модифіковані. До того ж, вчені зазначають, що дедалі частіше при виробництві продуктів харчування та кормів для худоби використовують трансгенні кукурудзу, ріпак, цукровий буряк тощо.
Академік Юрій КУНДІЄВ, директор Інституту медицини праці, наголошує на відповідальності вчених і на беззаперечному контролі за кожним випробуванням.

– Генна інженерія може все, але чи все потрібно? Треба шукати розумну доцільність в цих можливостях. Будь-яка модифікація, що може зачепити геном людини, не має права на впровадження, – стверджує Юрій Кундієв. – Водночас академік вважає недоцільним відмовлятися від того, що може принести людині благо, покращити якість життя.

– Вплив генетично модифікованих продуктів на людину не вивчено, – зауважує Ірина ЄРМАКОВА, провідний науковий співробітник Інституту вищої нервової діяльності і нейрофізіології Російської Академії Наук. – Потрібно запровадити обов’язкове маркування ГМ-компонентів на продуктах харчування.

ГМО у світі
Китай виділив додатково 3,5 мільярда доларів на 12 років для продовження дослідження та розвитку ГМ-рослин.
Нову біотехнологчну культуру – стійкий до гербіцидів цукровий буряк – вперше було висіяно у США.
У Бразилії та Австралії висівали також нові біотехнологічні культури – кукурудзу, стійку до шкідників, та стійкий до гербіцидів ріпак, на стадії розробок – культури, стійкі до засухи.

Довідка
Генетично модифіковані організми – це тварини, рослини, мікроорганізми, віруси, генетичну програму яких змінено
за допомогою методів
генетичної інженерії.

коментарі
Леонід Власик,
доктор медичних наук, професор, директор ДП НДІ медико-екологічних проблем МОЗ України:

Я хочу, щоб мої діти вживали продукти, вирощені на тій землі, де вони проживають. У нас немає генетично модифікованих продуктів. Ми ще не дійшли до такого ступеня технологічного розвитку. Поки що у нас є що їсти. Ці продукти виробляють там, де не вистачає їжі, і у тій місцевості, де потрібно боротися зі шкідниками й отримувати дуже високий урожай. Справді, ми не знаємо, що споживаємо, яку картоплю та сою купуємо. У межах чинного законодавства було б добре вимірювати вміст ГМО у продуктах на полицях магазинів, а також вказувати процентне співвідношення на етикетці. У такому разі споживач міг би отримати право вибору.
Питання ГМО потрібно вивчати. Нікуди ми не подінемося, адже у майбутньому людству все одно харчів не вистачить. Якщо вчені отримали ці знання, ніхто їх уже не зітре з пам’яті”.

Олег Коркушко,
академік Академії медичних наук України, завідувач відділення клінічної фізіології і патології внутрішніх органів.

Ніхто з учених поки що не знає правди щодо ГМО. Це питання ще не досліджене. Населення планети збільшується, тому потрібно підвищувати урожайність. А висновки можна буде робити через декілька поколінь. Це ще один експеримент у науці. Колись теж навіть не могли уявити, що можна буде здійснювати пересадку внутрішніх органів. Однак якби у мене була маленька дитина, я не годував би її такими продуктами”.