Валентина ЛЮБОВИЧ працює кондуктором у тролейбусному управлінні майже 11 років.
– Головне – вміти спілкуватися з пасажирами і знаходити з ними спільну мову, – ділиться Валентина Андріївна секретами своєї роботи. – Найважче було прокидатися вранці, адже зміна починається о 06.00, а прийти треба раніше. Але і до цього звикла. Працювати доводиться навіть у вихідні та свята. Хоча взуваю тапки, все одно до вечора дуже набрякають ноги. Важко доводиться в холодну погоду, особливо восени та взимку. Троє дверей у тролейбусі відчиняється одночасно, і створюється такий протяг, що, здається, винесе із салону. Тому кондуктори часто хворіють. Щоправда, в нових тролейбусах тепліше, бо там є пічки. Натомість в старих дуже холодно.
Пані Валентина зізнається, що на своїй роботі стала психологом. "Коли бачу, що в людини немає настрою, намагаюся розмовляти з нею ввічливо, щоби ще більше не роздратувати, – каже жінка. – Посміхаюся, дякую за гроші, пред’явлені проїзні чи посвідчення. І настрій пасажирів змінюється – вони стають добрішими".
Валентина Андріївна розповідає, що пасажири часто дають фальшиві гроші і пред’являють підроблені проїзні та посвідчення. "Інколи за день збираю по 15 "фальшивок", – запевняє кондуктор. – Найчастіше виявляю їх у студентів-першокурсників. Дехто дає фальшиві гроші, особливо крупними купюрами. Тому якщо за проїзд розраховуються 50 або 20 гривнями, це мене вже насторожує. Підробляють пенсійні та інші посвідчення. Найважче у години пік, коли всі їдуть на роботу або повертаються додому. Від пенсіонерів доводиться вислуховувати і про політику, і про хвороби, і про сімейні негаразди. Приємніше та веселіше їздити зі студентами. Ці жартують, сміються, цілуються. Страшно буває пізно ввечері, коли до салону може зайти компанія напідпитку. Якщо не платять гроші за квиток, то я і не вимагаю".
Оскільки Валентина Андріївна вже давно працює на першому маршруті, багатьох своїх пасажирів знає в обличчя. Дехто впізнає її на вулиці, вітається. "Донька запитує: "Мамо, хто це?" А коли я відповідаю, що мій пасажир, не може повірити, – сміється пані Валентина. – Мені подобається працювати кондуктором".
Надія БУДНА
Коментарі
"Не кожен витримує таке навантаження"
Ігор ДАНИЛЕВСЬКИЙ, головний інженер тролейбусного управління:
– У тролейбусному депо зараз працює 124 кондукторів різного віку, більшість – жінки. Ця робота – нелегка. Не кожен може витримати таке навантаження. Адже треба швидко давати талони і здачу, правильно рахувати гроші. Крім того, потрібно виконувати план, який видають кожному кондукторові.
Зараз у нас є вільні вакансії. Приймаємо людей від 18 до 50 років. Молодших не можемо, бо це матеріально відповідальна робота, а старші просто не витримають. У такому віці в декого під час тривалої поїздки підвищується тиск, починає боліти голова. Тому є вікові обмеження. Дехто працює у нас кондуктором по 11-15 років. Середня зарплата кондуктора – 1000-1200 гривень. Але це за умови, що він виконав план.
Валентина ПРІПУЗОВА, начальник відділу збору виторгу тролейбусного управління:
– Найбільша проблема кондукторів – емоційність, невміння стриматися. Адже вони спілкуються щодня з тисячами пасажирів, а в кожного – свій характер, свої претензії. Коли я приймаю на роботу кондукторів, кажу їм, що вони повинні бути психологами, інакше не зможуть ладнати з пасажирами. З нашими кондукторами навіть проводив заняття професійний психолог. Вони розглядали різні ситуації, які можуть виникнути з пасажирами. Кондуктори змогли подивитися на себе з боку, як вони інколи поводяться під час суперечок. І це змінило їх на краще.
Збоку все здається простим і легким. А за зміну треба підійти до кожного пасажира, видати тисячі талонів, перевірити сотні проїзних та посвідчень. Тобто вісім годин доводиться перебувати на ногах у транспорті, що рухається.
