Любов і Георгій ТКАЧУКИ одружилися дев’ятого жовтня 1959 року в Чернівцях. А свій золотий ювілей подружжя відзначило у Палаці урочистих подій цими вихідними в колі дітей, внуків, родичів. І наречені, і гості почепили на груди весільні квіточки.
– Ми захотіли знову повернутися в нашу молодість, – зізнався Георгій Денисович. – Щоби нам постелили під ноги вишитий рушник та благословили короваєм. Обміняємося обручками, вип’ємо шампанське, станцюємо вальс. Адже ми познайомилися з Любою на танцях у Садгірському будинку культури на День Перемоги. Я тоді саме демобілізувався з армії. На Любу я одразу ж звернув увагу і запросив на танець. Так ми познайомилися і почали зустрічатися, а через рік одружилися. Навіть не віриться, що ми прожили з дружиною в шлюбі 50 років. Таке враження, що сьогодні вперше одружуємося.
Ювіляри справді виглядають значно молодшими за свої роки. "Це завдяки нашому коханню, – сміється Любов Іванівна. – Хоча прожили нелегке життя, всього добивалися своєю працею. Георгій 32 роки був військовим, довелося їхати з ним аж у Воркуту. А я ким тільки не працювала – і швачкою, і бухгалтером, і касиром. Довго довелося жити на чужих квартирах, доки нарешті побудували у Садгорі власний будинок. Виростили трьох синів і шістьох онуків. Отож є чим пишатися і чому тішитися".
На запитання, які секрети їхнього "золотого" ювілею, пані Люба відповідає: "Треба терпіти, поважати і пробачати одне одному. А не так, як зараз у молодих: не те слово сказали – і одразу ж розлучаються. Про дітей не думають. Ми ж завжди ставили інтереси дітей на перше місце. Може, тому вони виросли працьовитими і відповідальними".
"Для нас батьки завжди були великим авторитетом, – запевнив син Олександр. – Вони ніколи не сварилися, робили все разом. Тато й досі подає вранці мамі каву в ліжко. Він дуже шанує її: робить подарунки. А мама по-жіночому вміє все налагодити. Тому ми з братами росли в дуже дружній родині. Щасливі, що батьки досі живуть у злагоді".
Надія БУДНА
13-10-2009, 10:27
0
1 720
