"Моє серце вільне. Відчуваю, що моя доля поряд. Хто знає, може, я зустріну її у Чернівцях", – кокетуючи зізналася "МБ" артистка Руслана Писанка.
Актриса приїхала до міста із Російським незалежним театром. Вона зіграла у виставі "Одного разу в Парижі".
Кореспондент "МБ" поспілкувалася з Русланою перед початком вистави. Коли постукала до гримерної, відчинила струнка, витончена пані – народна улюблениця "Руся" дуже схудла, а обличчя випромінює щастя. Актриса розповіла про особисте життя, світ театру і про те, що мріє зняти фільм.
"Чоловік повинен дивувати"
– Ви багато років працюєте на телебаченні, а як вам світ театру?
– Дуже подобається виходити на сцену і грати. Відчуваю неймовірний обмін енергетикою, контакт із глядачем. Перед камерою цього не відчуєш. Пішла у театр, бо не можу все життя займатися однією справою. Сім років я вела погоду. Людям подобалося, але для мене ці рамки були надто тісні. Це нелегко – стільки років бути в Україні "погодою".
Добре, що я паралельно знімалася у режисерів Єжи Гофмана та Миколи Засєєва-Руденка. Це допомагало. Потім поїхала до Москви працювати у проекті "Страна советов". І саме у цьому місті мене запросили у вільний, нестаціонарний, театр. Мені сказали, що вірять у мене як театральну актрису, і я сама повірила у себе. Потім посипалися запрошення у вистави. Театр допомагає у зйомках кіно. Мені здається, що театр – це допомога навіть і у повсякденному житті. Де би ти не була, ти граєш, і людям це подобається.
– Окрім театру і кіно, ви ще й модель...
– Ой, вже давно беру участь у показі мод. 1996 року, коли почала вести ту ж "Погоду", Діана Дорожкіна – зараз моя дуже близька подруга – запросила мене на показ мод. Я дуже хвилювалася, бо не знала, як поводитися. Однак після того першого подіуму мене увесь час запрошують показувати одяг. У чому секрет? Не знаю… Гадаю, що важлива не фігура, а очі моделі. Якщо у людини є внутрішнє наповнення, сяє обличчя, то й одяг гарно виглядає. Телемайданчик, театральна сцена, подіум, зйомки кіно… Я щаслива, бо проживаю різні творчі життя. Так, я живу в різних вимірах.
– А коли ви буваєте собою?
– А ось собою буваю, коли сплю. А ще коли спілкуюся з близькими людьми, коли знаходжуся в інтимній площині. Але щойно я виходжу у світ, одягаю маску. Річ у тім, що люди вимагають гри. Так, людям подобається, коли їх дурять. Треба вміти витягувати із себе образи – це і є талант, професіоналізм. Дуже важливе для мене відчуття закоханості. Це підтримує мене у всіх моїх справах. Чи працюю у кадрі, чи підписую контракт, чи полю грядку. Мені важливо відчувати закоханість. Вона мене підносить… Та що там говорити, земля стає плоскою.
Коли ти закохана і виходиш на сцену, тобі є що розповісти глядачеві. Це те, що не можна розповісти – це можна лише відчути.
– У вас зараз є це відчуття?
– Зараз у мене закінчився роман, і моє серце – вільне. Я в очікуванні нового імпульсу. Відчуваю, що чоловік, який ідеально може мені підійти, вже поряд, поблизу. За знаком зодіаку я – Скорпіон. У мене сильна інтуїція, вона мене ніколи не підводить. Може, і в Чернівцях я зустріну симпатичного чоловіка.
– А які чоловіки вам подобаються?
– Люблю чоловіків, які доглядають за собою, ведуть здоровий спосіб життя. Ті, які можуть мене здивувати. Також чоловік повинен мати мрію, щоби ми удвох вірили у неї.
Найбільше люблю чоловіків, які мають творчий початок. Такі з нічого створять прекрасне.
Знаєте, я ніколи не створювала ідеал чоловіка. Це неправильно, бо такий чоловік може не підійти мені. Я ж сама не ідеальна і слава Богу. Краще уявляти того партнера, який просто підійде вам. А для цього треба любити себе і знати, яка ти є…
"Танцювальні шоу –
це минуле"
– Ви спілкуєтеся зі своїм вчителем танців Миколою Коваленком?
– Ми спілкуємося рідко, бо живемо у різних містах. У кожного з нас – творчі та бізнес-плани. Я дуже вдячна цій людині, бо він навчив мене не лише танців. Тепер я щодня займаюся своїм тілом. Я змінилася. Руся до проекту і після проекту – це дві різні людини.
Тепер я знаю, що можу значно більше, ніж думала. А Микола… Він мій вчитель. І, як вчитель, він несподівано навчив мене не лише танцювати, але і по-новому поглянути на себе.
Востаннє ми з Миколою виступали у квітні у програмі "Танцюю для тебе". Ми дуже довго вчили модерний танець. Після цього я зрозуміла, що себе я вже перемогла і хочу рухатися далі. А танцювальні шоу – це вже минуле. Щоправда, завдяки таким проектам у мене з’явилися нові друзі.
– Такі, як шоумен Володимир Зеленський?
– Люблю жартувати, що ми товаришуємо із Вовою з того часу, як він стрибнув мені на руки під час танцю. Тоді він схуд на дванадцять кілограмів і виглядав, як підліток. Я йому на репетиції кажу: "Вова, не хвилюйся, відпочинь, я довго можу тебе ось так тримати". З того часу ми постійно підколюємо одне одного. Ми дуже різні, і це мені подобається. Я захоплююсь Вовою – це справжня особистість.
Валерія ЧОРНЕЙ
