У Сокирянах на подвір’ї пологового будинку центральної районної лікарні, що на вулиці Ватутіна, на високій кремезній акації ясніють жовтогарячі плоди абрикоса. Олег АНІЩЕНКО, який живе неподалік цієї місцини, з захопленням каже: "Це ж треба так влаштуватися – абрикос "заліз" на акацію і там прижився! Тепер із радістю поглипує на нас та сором’язливо частує своїми вітамінними плодами".
Абрикосове дерево виросло у розщепі іншого дерева на висоті 2,5-3 метри. Старожили розповідають, що це сталося дуже просто. Біля медичної установи міські хлопчаки часто влаштовували забави, адже поруч розташовано школу №2. Влітку вони полюбляли "стріляти" один в одного абрикосовими кісточками. Якісь із них, очевидно, не впали на землю, а потрапили в дупло велетенської акації. За іншою версією, кісточки-насінини могли занести й птахи, особливо ворони, яких раніше тут було багато. Насінини добре перезимували, а згодом проросли двома деревцями, що швидко укріпилися і взялися цвісти і плодоносити. Зараз "верхолази" вже мають 1,5-2 метри і цього року, як ніколи, обліплені жовтими плодами. Ними охоче смакують перехожі, часто навідуються сюди господарі пологового будинку – медпрацівники, а інколи просять принести плоди й породіллі.
Натрусивши з акації цілу миску "райських" плодів "піднебесного дерева", гостинні медики почастували ними і мене. Аромат чудовий, а от сонця у верховітті акацій малувато, тому абрикоси не такі солодкі, як домашні, однак смачні й у спеку добре тамують спрагу.
Олександр ЧОРНИЙ
