Нещодавно чернівецькі комсомольці відзначили 90-ту річницю Ленінського комсомолу України. У Центральному палаці культури, що на Театральній площі, зібралося більше сотні ветеранів комсомолу і теперішнє молоде поповнення. У багатьох на грудях виднівся комсомольський значок. Привітати комсомольців прийшов мер Микола Федорук, який зізнався, що молодіжна організація відіграла значну роль у його житті. Присутні хором разом із артистами на сцені співали пісні своєї юності. У декого на очах були сльози.
"Склався образ комсомолки: молода
і ганяє на мотоциклі"
84-річна Галина БОРОДАЧ вступила до комсомолу ще напередодні війни в чотирнадцять років. "Ми жили тоді в Росії, – пригадує жінка. – Тато з мамою рано померли, залишилося нас п’ятеро дітей. Прийшли до нас у школу з райкому, запитали, хто хоче вступити до комсомолу. Я одразу ж підняла руку. На той час це було дуже почесно. У 17 років пішла на війну, бо раніше не хотіли брати. Майже завжди носила на грудях комсомольський значок".
Жінка, яка назвалася комсомолкою Вірою, й досі до дрібниць пам’ятає день, коли її приймали до комсомолу: "Це було в дев’ятому класі. Ми тоді дуже хвилювалися. Треба було представити дві рекомендації. Одну нашу однокласницю рекомендував її дядько, який був комуністом. Вона цим дуже пишалася. Нас запитували про організацію, героїв-комсомольців. Потім повели на засідання бюро обкому комсомолу, секретарем якого була молода дівчина, яку звали Лариса. Я її часто бачила на вулиці нашого містечка, коли вона їхала на мотоциклі. Таким у мене і склався образ комсомолки: молода, весела і ганяє на мотоциклі".
Віра БУРЕНОК поскаржилася, що її комсомольський значок зламала внучка, яка гралася ним. "Замість колискових я співала внучкам патріотичні, комсомольські та воєнні пісні, під які вони дуже добре засинали, – сміється жінка. – Ще й досі дівчата пам’ятають слова деяких пісень".
Відома поетеса Тамара СЕВЕРНЮК читала зі сцени свої вірші про комсомол. "Я зберегла свій
перший комсомольський значок, який сьогодні почепила на груди. Він дуже дорогий для мене, бо з ним пов’язана моя молодість, – запевнила пані Тамара. – Я одна з небагатьох отримала комсомольську премію імені Героя Радянського Союзу Кузьми Галкіна, якою дуже пишаюся".
У комсомолі міста нині – до півсотні осіб
– Я була першим секретарем Чернівецького обкому комсомолу протягом 1969-1974 років. А загалом у комсомолі працювала 14 років. Очолювала шкільну та факультетську молодіжні організації. Разом зі своїми однокурсниками їздила на цілину, де наш факультет зайняв перше місце на комсомольських змаганнях. Про мене дізналися в обкомі комсомолу і після закінчення університету запросили до себе на роботу. Потрібно було обирати: аспірантура чи комсомол. Я обрала комсомол – і ніколи про це не пожалкувала, – розповіла Майя ПАРТИКА, у якої почеплений на блузці незвичайний комсомольський значок у вигляді ордена. – Цей значок – найвища нагорода за роботу в комсомолі. Називається "Почесний знак ЦК ВЛКСМ". Я його отримала приблизно 1970 року. Маю ще орден Трудового Червоного Прапора. У наш час співали пісню про те, що "комсомол вписаний у серце моє, наче Батьківщина в паспорт". Так, це стосується і мене. Навіть зараз допомагаю молодим хлопцям і дівчатам, які вступають до організації. У міськкомі комсомолу нині налічується до 50 осіб. А коли я працювала в обкомі комсомолу, наша організація налічувала сто тисяч членів.
Надія БУДНА
