У будинку на вулиці Кохановського росте чимало гарних, високих та круглих кактусів. Кореспондент "МБ" вирішила познайомитися з їхнім власником. Хоч мене запевняли, що господарів вдень вдома не буває, все-таки пощастило: двері відчинив чоловік в окулярах. Виявилося, що це – Ігор Лазук, лікар-психотерапевт. Почувши, чому я прийшла, чоловік гостинно запросив до квартири.
– Заходьте, тільки не забудьте взути тапочки, щоби раптом не наступити на колючку від кактуса, – сказав він.
Коли я увійшла досередини, з’явилося відчуття, що потрапила до казкової країни кактусів. Ці колючі рослини виднілися всюди: на підвіконнях, столиках, балконі. "Скільки ж у вас кактусів? – запитую. – Та близько 80, – відповідає лікар".
– Усе розпочалося 1962 року, коли моя сестра виходила заміж, – пригадує Ігор Іванович. – Подруга їй на весілля подарувала кактус-ехінопсис. Потім сестра виїхала до Росії і залишила кактус мені. Він пустив паростки, і потроху рослин ставало дедалі більше. Усі ці кактуси, які ви бачите – "діти" того, який залишила мені сестра. Щоправда, той, перший, кактус не цвів. А я прочитав, що для цвітіння потрібне пряме ультрафіолетове проміння. І почав виставляти кактуси на балкон. Тепер мої рослини цвітуть регулярно! Це неправда, що кактус квітне раз на життя. У мене вони розквітають три-чотири рази на рік. Квітки були вже у травні. Цвітіння кактуса – це так цікаво! Можна годинник звіряти за тим, як розкриваються квітки. Почекали півгодини, дивитеся – а квітка вже ось така! Як у кіно. А запах – феноменальний, особливо ввечері!
А ще я прочитав, що кактуси захищають від радіації. Тож ставлю їх біля телевізора, комп’ютера і почуваюся захищеним.
– Ось це все будуть квіточки, – пан Ігор показує на пуп’янки. – Найкращий результат – 147 квіток одночасно. Одні квітки білі, інші – рожеві. Під час цвітіння кактусів під моїм балконом збирається натовп. Одного разу моя дружина поверталася з роботи і, побачивши багато людей під балконом, подумала, що сталася пожежа. Справді, люди часто звертають увагу на мої рослини. Тим, хто хоче, я їх дарую. Мої кактуси вже є і в Уфі, і в Санкт-Петербурзі. Найбільшого, звісно, не віддам, але маленьких мені не шкода. Адже кактус все одно треба брати додому, коли він ще маленький, щоби він звикав до освітлення. Якщо він не цвістиме – значить йому не дуже підходить освітлення. Але нічого, жити буде.
Є в Ігоря Івановича також кімнатна троянда. Її, як розповів чоловік, його матері Лідії подарував рідний брат Євген Ліванов, батько народного артиста Росії Аристарха Ліванова.
Виходимо на балкон. Він весь у великих кактусах.
– Це все – мої дітки, – з гордістю каже лікар. – Найстарішим по 10 років. Один "дідусь" вже потроху починає всихати. Але все одно від нього тягнуться паростки. Якби їх посадити у просторіші горщики, вони би ще росли. Але куди ж я покладу всі рослини? Вони вже й так тісняться тут один біля одного.
Запитую, чи траплялося, що хтось у родині коловся кактусом.
– О, та це постійно! – вигукує Ігор Лазук. – Якось онук поколовся. Я йому пояснюю, що не можна кактус чіпати, бо буде боляче, але це ж дитина. А потім плаче. Але розповіді про те, що після кактусових колючок набрякає рука – це все неправда. На щастя, на кактус у нас ще ніхто не наступав, бо всі звикли, що у квартирі треба бути уважним. На балкон усі виходять або в тапочках, або в черевиках. Хоча онук іноді хоче вибігти босоніж.
Ігор Лазук дає поради, як доглядати за кактусами. "Поливайте їх двічі на тиждень, взимку – один раз на тиждень. Але вже якщо поливаєте, то рясно. Бажано виставити кактуси на підвіконня, а теплої пори року – винести на балкон. Тоді вони цвістимуть. Для підживлення заливаю водою яєчну шкаралупу, а потім поливаю цією водою кактуси. Трішки тхне тухлятиною, зате корисно для рослин. Взагалі кактуси бажано поливати відстояною водою. За цими рослинами дуже легко доглядати. А ще вони гарні, хоч і колючі".
Галина МАРКІВ