78-річна чернівчанка Надія Конончук уже багато років двічі на день годує в своєму дворі голубів. На корм для птахів жінка витрачає частину своєї пенсії. До редакції зателефонували мешканці будинку №11А, що на вулиці Полетаєва, і розповіли про добрий вчинок своєї сусідки.
Надія Петрівна показує три мисочки з крупою. "Оце вже приготувала на завтра, – розповідає жінка. – Купую по два-три кілограми перловки, то вистачає на два дні, а потім знову йду до магазину. Кілограм крупи коштує 2,5-2,7 гривні. Крім того, даю ще хліб, якщо залишається. Як тільки вийшла на пенсію, зайнялася птахами. Годую голубів двічі на день за будь-якої погоди. Вранці виходжу приблизно о 09.00, а вдруге – о 14.00. Голуби вже чекають, тому намагаюся не запізнюватися. Злітаються всі до мене, на голову та плечі сідають. Люди собі спокійно ходять двором – птахи не звертають на них жодної уваги, а я тільки покажуся, вони одразу ж – до мене. Навіть якщо хвора, все одно йду годувати птахів. Якось мені оперували очі, то я дуже хвилювалася, хто буде про них дбати. Як тільки вийшла з лікарні – одразу ж пішла до магазину по корм. Одягала чорні окуляри, бо очі сльозилися та пекли від світла, і йшла годувати своїх крилатих улюбленців. Доки житиму, вони не будуть голодними".
Мешканці навколишніх будинків теж уже почали виносити їжу, навіть маленькі діти хліб кришать.
Надія Петрівна стверджує, що голуби – це наші загублені душі, які літають у пошуках щастя. "Голуби – надзвичайно розумні, можуть відрізнити: добра людина чи зла, – запевняє жінка. – У цьому я впевнилася за багато років".
Майже 60 років Надія Петрівна працювала старшою операційною медсестрою, сорок із них – у військовому госпіталі, що на вулиці Червоноармійській. Каже, що брала участь у тисячах операцій, врятувала чимало офіцерів та солдатів. "У госпіталі навчилася любити собак та котів, яких нам підкидали, – зізналася Надія Петрівна. – Всі медсестри приносили з дому їжу для них або купували в магазині ковбасу чи сосиски. Дуже мені шкода вуличних тварин. Люди повинні бути добрими до них, не ображати, не вбивати, бо це теж живі істоти".
Надія БУДНА
