Доки житиму, годуватиму голубів
78-річна чернівчанка Надія Конончук уже багато років двічі на день годує в своєму дворі голубів. На корм для птахів жінка витрачає частину своєї пенсії. До редакції зателефонували мешканці будинку №11А, що на вулиці Полетаєва, і розповіли про добрий вчинок своєї сусідки.
Надія Петрівна показує три мисочки з крупою. "Оце вже приготувала на завтра, – розповідає жінка. – Купую по два-три кілограми перловки, то вистачає на два дні, а потім знову йду до магазину. Кілограм крупи коштує 2,5-2,7 гривні. Крім того, даю ще хліб, якщо залишається. Як тільки вийшла на пенсію, зайнялася птахами. Годую голубів двічі на день за будь-якої погоди. Вранці виходжу приблизно о 09.00, а вдруге – о 14.00. Голуби вже чекають, тому намагаюся не запізнюватися. Злітаються всі до мене, на голову та плечі сідають. Люди собі спокійно ходять двором – птахи не звертають на них жодної уваги, а я тільки покажуся, вони одразу ж – до мене. Навіть якщо хвора, все одно йду годувати птахів. Якось мені оперували очі, то я дуже хвилювалася, хто буде про них дбати. Як тільки вийшла з лікарні – одразу ж пішла до магазину по корм. Одягала чорні окуляри, бо очі сльозилися та пекли від світла, і йшла годувати своїх крилатих улюбленців. Доки житиму, вони не будуть голодними".
Мешканці навколишніх будинків теж уже почали виносити їжу, навіть маленькі діти хліб кришать.
Надія Петрівна стверджує, що голуби – це наші загублені душі, які літають у пошуках щастя. "Голуби – надзвичайно розумні, можуть відрізнити: добра людина чи зла, – запевняє жінка. – У цьому я впевнилася за багато років".
Майже 60 років Надія Петрівна працювала старшою операційною медсестрою, сорок із них – у військовому госпіталі, що на вулиці Червоноармійській. Каже, що брала участь у тисячах операцій, врятувала чимало офіцерів та солдатів. "У госпіталі навчилася любити собак та котів, яких нам підкидали, – зізналася Надія Петрівна. – Всі медсестри приносили з дому їжу для них або купували в магазині ковбасу чи сосиски. Дуже мені шкода вуличних тварин. Люди повинні бути добрими до них, не ображати, не вбивати, бо це теж живі істоти".
Надія БУДНА
Надія Петрівна показує три мисочки з крупою. "Оце вже приготувала на завтра, – розповідає жінка. – Купую по два-три кілограми перловки, то вистачає на два дні, а потім знову йду до магазину. Кілограм крупи коштує 2,5-2,7 гривні. Крім того, даю ще хліб, якщо залишається. Як тільки вийшла на пенсію, зайнялася птахами. Годую голубів двічі на день за будь-якої погоди. Вранці виходжу приблизно о 09.00, а вдруге – о 14.00. Голуби вже чекають, тому намагаюся не запізнюватися. Злітаються всі до мене, на голову та плечі сідають. Люди собі спокійно ходять двором – птахи не звертають на них жодної уваги, а я тільки покажуся, вони одразу ж – до мене. Навіть якщо хвора, все одно йду годувати птахів. Якось мені оперували очі, то я дуже хвилювалася, хто буде про них дбати. Як тільки вийшла з лікарні – одразу ж пішла до магазину по корм. Одягала чорні окуляри, бо очі сльозилися та пекли від світла, і йшла годувати своїх крилатих улюбленців. Доки житиму, вони не будуть голодними".
Мешканці навколишніх будинків теж уже почали виносити їжу, навіть маленькі діти хліб кришать.
Надія Петрівна стверджує, що голуби – це наші загублені душі, які літають у пошуках щастя. "Голуби – надзвичайно розумні, можуть відрізнити: добра людина чи зла, – запевняє жінка. – У цьому я впевнилася за багато років".
Майже 60 років Надія Петрівна працювала старшою операційною медсестрою, сорок із них – у військовому госпіталі, що на вулиці Червоноармійській. Каже, що брала участь у тисячах операцій, врятувала чимало офіцерів та солдатів. "У госпіталі навчилася любити собак та котів, яких нам підкидали, – зізналася Надія Петрівна. – Всі медсестри приносили з дому їжу для них або купували в магазині ковбасу чи сосиски. Дуже мені шкода вуличних тварин. Люди повинні бути добрими до них, не ображати, не вбивати, бо це теж живі істоти".
Надія БУДНА
Повернутися назад