На 600-ліття Чернівців спікер українського парламенту, екс-
чернівчанин Арсеній Яценюк заклав камінь на місці майбутнього пам’ятника імператору Австро-Угорщини Францу Йосифу I у сквері на розі вулиць Шевченка та Кордуби.
– Це був той чудовий період, коли Австро-Угорщина розвивала Чернівці, коли тут була полігамність конфесій, – сказав Арсеній Яценюк на церемонії. – За часів Габсбурга в місті відкрили університет, запрацював водогін, Чернівці стали центром розвитку Буковини.
Арсеній Яценюк висловив сподівання, що пам’ятник
з’явиться впродовж року. Спорудять його на кошти спікера та австрійської сторони.
Ідея спорудження пам’ятника виникла раптово і належить Арсенію Яценюку. Проекту пам’ятника ще не існує, жодного обговорення не відбувалося.
Франциск КЕЛЛЕР, голова Товариства австрійсько-німецької культури ім. Гете:
– Мені приємно, що відбулася така подія. На Буковині австрійська влада, яка була носієм цивілізації, тривала 143 роки, з них Франц Йосиф правив 68 років. Вплив імператора на розвиток Чернівців був великим, найголовніше – він відкрив у нас університет. І сам імператор був людиною толерантною. У Чернівцях вже стояв пам’ятник Францу Йосифу в парку Федьковича. Його відновили у 1990-ті роки, але якісь вандали знищили. Однак імператор заслуговує кращого місця, і те, яке обрали, більш доречне.
Ігор БУРКУТ, історик, політолог:
– Імператор Франц Йосиф справді зробив для Чернівців чимало. Насамперед підписав документ про створення університету, якому було надано його ім’я. Мабуть, варто було б на першому корпусі ЧНУ встановити не лише дошку з інформацією, а й барельєф цісаря.
Інша річ – чи потрібен пам’ятник монарху. Може статися, що хтось завтра захоче поставити пам’ятник Марії Терезі, Францу ІІ, румунським королям Каролю, Фердинанду чи Міхаю. Але тоді виникне питання – а що спільного вони мають з Україною?
Хотілося б, щоби Чернівці більше були подібними до європейського міста і в нас відкривалися пам’ятники не політикам, а подіям культурного життя. Був у нас письменник Георг Дроздовський, який, живучи у міжвоєнній Австрії, прославляв Чернівці сатиричними творами. Гадаю, герої його творів заслуговують бути увічненими на наших вулицях.
Володимир СТАРИК, голова товариства "Український народний дім":
– Доцільність встановлення пам’ятника є дуже сумнівною. Адже імператор зокрема несе відповідальність і за терор початку Першої світової війни, коли без суду і слідства за підозрою у зраді були розстріляні сотні буковинців. Нічого хорошого він не зробив для українців, не був прихильним до нашого народу.
Провокативним вважаю місце для пам’ятника. 15 років репресовані вимагали встановити в сквері пам’ятник жертвам політичних репресій, аж тут місце виявилося зайнятим. Якщо вже й встановлювати монумент Францу Йосифу, то там, де він стояв раніше.
Сергій ОСАЧУК, історик:
– Вважаю, що краще було б відновити старий пам’ятник Францу Йосифу, а не будувати новий. Імператор таки чимало зробив для Чернівців, саме за його сприяння, хоч і не з його ініціативи, місто перетворилося із повітового містечка на регіональну столицю, культурний і освітній центр. Але найкращим пам’ятником цісарю було б збереження створеного за час його правління історичного середовища Чернівців.
А нам варто переймати європейські традиції. Адже сьогодні там не встановлюють пам’ятники монархам, а вшановують літераторів, науковців.
Ігор ДОВГАНЬ
ДОВІДКА
Франц Йосиф І фон Габсбург, імператор Австрії та король Угорщини, правив 68 років – з 1848 до 1916 року. За час його правління Австрійська імперія з великої держави перетворилася на "клаптикову монархію", прийшла до краху і розпаду. Цісар у побуті був дуже простою людиною. З великими труднощами погодився підвести до палацу електроенергію, категорично відмовився від телефону. Франц Йосиф підписав документи про від’єднання Буковини від Галичини в окреме герцогство, підведення до Чернівців залізниці, запровадження виборності бургомістрів, відкриття у Чернівцях німецького університету.
