У дощ і болото саджають квіти й кущі до 600-річчя

На площі Турецької Криниці працівниці міського тресту зеленого господарства готують грунт під траву та клумби. Жінки повзають крутими горбами по коліна у болоті. Хто копає лопатою, хто розгрібає граблями. Наймолодші набирають землю у верети та розкидають по низині. Перехожі байдуже дивляться на працівників. Почувши, що їх збираються фотографувати журналісти, жінки починають чепуритися – почервонілими від холоду руками поправляють волосся та хустки на головах.
"Добре, що сьогодні хоча би не падає дощ, – каже одна із працівниць. – А то недавно змокли до нитки, але продовжували працювати. Щастя, що ніхто не захворів. Дуже слизько після дощу, на ногах неможливо встояти. Часом із горба падаємо, котимося вниз". Наймолодша – 19-річна Марина – розповідає, що працює в тресті тільки три місяці. Поки що робота їй подобається. Жінки скаржаться, що міські не хочуть працювати у тресті. А їх обставини змушують, бо в селі немає роботи. Коли сухо і тепло, ще добре. А доводиться працювати і в холод, і в дощ. Тому прикро, що їхню працю ніхто не шанує. Чернівчани лише бурчать, все їм не так, та смітять. "Подивіться на той горб, – показує рукою одна з жінок. – Буквально днями ми там підготували грунт для посіву трави, а вже хтось закидав його сміттям. Якби самим довелося це робити, то, може, не чинили би так. А нам доводиться працювати за будь-якої погоди, навіть у суботу. Може, доведеться виходити і в неділю. Треба дуже багато зробити до 600-річчя. Лише би стало трохи тепліше, бо дуже замерзаємо. Повинні сіяти траву, садити дерева й квіти".
Зарплата у жінок – 1000-1200 гривень. Та вони і тим тішаться, бо недавно була ще меншою.
– У нашій бригаді налічується 24 жінки, а чоловіка немає жодного, – розповідає бригадир – 72-річна Ольга ПАВЛОВИЧ. – Із Чернівців – лише дві, а решта доїжджає із сіл Глибоцького, Герцаївського та інших районів. Деякі вже пенсійного віку, але ще працюють. Молоді приходять дуже рідко. Покрутяться тиждень-два і тікають.