Райдери самі зробили трампліни у парку Шіллера

У парку Шіллера не лише вигулюють собак, ховаються закохані парочки. Тут ще й займаються ... велоспортом. Так, влітку майже 20 райдерів щодня тут тренували свої велотрюки. Зараз їх трохи менше, бо почалося навчання. Загалом такий собі саморобний скейт-парк у парку Шіллера існує давно. З кожним роком трампліни вдосконалюють. Зараз їх три. Найбільший має три метри висоти і чотири метри прольоту (довжини). Усе це хлопці зробили своїми руками.
Після дощу трампліни доводиться відновлювати
- Ми ціле літо працювали над цими трамплінами, - розповідає 16-річний Павло. – Усе залежить від кількості лопат. Часто бувало, що лопати у нас крали – за літо вкрали майже 20 лопат. Іноді приїжджала міліція і забирала лопати. Через те, що ми цілими днями працювали в парку, витрачали багато грошей, щоби поїсти, бо навіть додому не йшли на обід. Іноді вже було так ліньки копати, але коли думав, що це ж я сам тут кататимуся, то знову брався до роботи. Пройомник тягнули аж із вулиці Заньковецької. У старших райдерів взяли дерев’яну вигнуту основу, набили на неї дощок. Погано, що після дощів тут постійно треба щось відновлювати. А після останніх паводків трампліни взагалі майже знищені. Раніше міліція часто нас звідси ганяла, а тепер залишила в спокої – певне, набридло з нами боротися. Але ж ми тут нічого не нищимо, нікому не шкодимо. Іноді виникають проблеми з людьми, які живуть біля парку. Бо ввечері тут приходять різні люди і смітять, а сусіди потім думають, що це ми зробили. Ми – за здоровий спосіб життя, приїжджаємо сюди тренуватися, а не палити, пити чи смітити.
Дехто таких трамплінів боїться, бо висота не під силу
У парку Шіллера катаються ті, хто займаються маунтенбайком, а, точніше, таким його різновидом як dirt-jumping. ВМХ-ери та стрітери також приходять, але рідко – вони переважно тренуються у скейт-парку. Вік райдерів – від 13 до 18 років. Дехто приходить, дивиться на трампліни і йде геть, бо розуміє, що така висота йому ще не під силу. А інші спочатку бояться, але потім входять в азарт і вже не можуть прожити й дня без парку Шіллера. Одними із найзапекліших райдерів є Павло, Вадим та Sega.
- Різні тут бували приколи, - розповідає 15-річний Sega. – Якось один хлопець, Сергій, приїхав сюди кататися у чудовому настрої, ще й погода була гарна. Лише розігнався, як пробив колесо. І в мене таке бувало – на першому ж трампліні колесо наскрізь пробив цвяхом-соткою. Звісно, без падінь і травм їздити не навчишся. Ми навіть тренувалися кататися на сіні. Було так смішно – я розганяюся, відпускаю байк, падаю на сіно, а велосипед – на мене зверху. А Вадим взагалі шию зламав. На щастя, все обійшлося. Іноді як наслухаєшся про всі ці травми, то аж їздити не хочеться. Але вранці прокидаюся і розумію, що не можу не кататися.
Галина МАРКІВ