У чернівчанки Орисі Коваль є котик. Хоча це швидше котяра, адже важить вісім кілограмів і більший від звичайних котів. І це він ще не досяг своїх розмірів – ці коти виростають до 12 кілограмів і навіть більше. У нього дуже великі очі. Це кіт породи шиншила на ім’я Мачо. Мачо цікавий не лише своєю зовнішністю, а й характером – він дуже кумедний і безпосередній.
Мачо нявкає лише вранці – це він так вітається
– Ця порода коштує тисячу-півтори доларів, – розповідає Орися. – Але нам котик дістався задурно – подруга подарувала. Його батько – аристократ, має багато медалей і у нього навіть є окрема кімната. Але в розпорядженні Мачо – уся наша квартира. Коли його принесли у півторамісячному віці, він вміщався у мене на долоні. А зараз ледве можу його підняти. Мачо дуже рідко нявкає. Лише вранці замість "добридень" подасть голос. Любить мене збудити, вилізши зверху і полизавши мені голову – мовляв, вставай і давай їсти. Коли до мене приїжджає мама, вона завжди влаштовує ремонти, перестановки. Отож моя мама асоціюється у Мачо зі змінами (переважно для нього неприємними). То він одного разу навіть випроводжав маму. Підійшов до неї і вказує на двері. Мама подумала, що він хоче надвір і відчинила двері, а він йде і лише обертається на маму. Це він таким чином показував, що їй пора їхати. Взагалі кіт не любить змін: у кухні встановили газову колонку, то він півгодини сидів перед нею і дивився, що це таке і чого воно тут висить.
Кіт дуже вірний, за межі під’їзду його нізащо не винесеш
– Мачо дуже сором’язливий: якщо є хтось чужий, він до туалету не піде, буде терпіти і чекати, – продовжує Орися. – Дуже ревнивий. Якось подруга принесла песика, я з ним погралася. Мачо сидів збоку і дивився спідлоба. А коли взяла кота на руки, він обхопив мене лапками міцно-міцно, наче боявся, що я його залишу. Тоді вирішила, що більше "зраджувати" йому не буду. Кажуть, що лише собаки вірні своїм господарям, а в котів такої риси немає. Неправда – наш Мачо дуже вірний. Ми спокійно пускаємо його гуляти під’їздом. Він не те що не тікає, його ще й не винесеш за межі першої арки у під’їзді – подряпає до крові. Якщо забуду кота на ніч під дверима, буде лапою в двері гупати, доки хтось не відчинить йому. А у двері він гупає так, що мертвий встане. Або по-своєму, котячому, просить сусідів допомогти йому дістатися додому. Чужих людей не сприймає, ставиться до них з острахом. Не любить дітей. Там, де він народився, було двоє малюків, можливо, вони його мучили.
Поки не побажаю "смачного!" і не погладжу, кіт їсти не буде
Улюблене місце Мачо – прасувальна дошка. Вона стоїть біля дверей, тож усі, хто заходить, мають його погладити. А коли в нього гарний настрій, то ще й лапою може зачепити. Може по півдня сидіти на підвіконні. Якщо жалюзі опущені, він по них тарабанить і такий тріскіт по хаті створює, що мусимо жалюзі підняти. Причому так, щоби йому було зручно – по самі вуха. А коли я сиджу за комп’ютером і приділяю котові мало уваги, він стрибає на стіл, сідає між мною та комп’ютером і дивиться просто в очі, аж поки не погладжу. Так само і з їжею – поки не побажаю "смачного!" і не погладжу, їсти не буде. В перший рік ми годували Мачо лише натуральною їжею – яйцями, вареною рибою. Але це виходило дорого – по п’ять-десять гривень на день. Тому зараз купуємо на 20 гривень корму "Віскас" без овочів чи "Фріскас", і цього вистачає на два тижні. А на вечір даємо рідкий "Кітікет".
Раніше ми купали Мачо раз на тиждень, але зараз раз на рік-два, бо цей кіт дуже чистоплотний, від нього ніколи не тхне. Зате часто розчісую. Мачо цього не любить і дряпає мене. Єдина проблема – линька. Влітку хутро дуже линяє, по всій квартирі розкидані клоччя. Від бліх прискаю на шкіру котові краплі "Барс". Він за це на мене пів дня дується.
Ніколи не б’ю Мачо – він настільки кмітливий, що все розуміє з інтонацій мого голосу і я з ним можу розмовляти, як з людиною. Одним словом, у мене найкращий у світі кіт!
Довідка
1880 року в Америці від димчатої кішки зі сріблястим таббі отримали кішку, яка пізніше дала світові першого кота породи шиншила. Цей кіт був найвідомішим переможцем виставок. Його опудало і сьогодні можна побачити в Національному історичному музеї в Лондоні. Кішки із такою кумедною назвою "шиншила" ( до речі, є ще одне ім’я – сріблястий ламбкін) є найкрасивішими представниками котячого світу. Термін "шиншила" може заплутати, адже у гризуна з Південної Америки, який "подарував" породі назву, хутро забарвлене з точністю до навпаки. Шиншил, на відміну від персів, не обов’язково щодня розчісувати, їхнє хутро не збивається.
Галина МАРКІВ
