“Американці казали, що українська мова важка, але погані слова запам’ятали”

Учениця ЗОШ №24 Юля Юдаєва нещодавно приїхала зі США. Там вона пробула рік, закінчила 10-ий клас американської школи. Дивлюся віньєтку, яку дівчина привезла з американської школи. Її не порівняєш з нашою. Вона як справжня книжка з фотографіями учнів усіх старших класів, а також спортивних команд школи. Щоправда, й коштує така віньєтка недешево – 50 доларів. Юля розповіла “МБ” про своє перебування у країні “Happy Nation”.
“Україна - це в Африці чи в Росії?”
- Якось я побачила оголошення про те, що є можливість поїхати до США цілком безкоштовно за програмою FLEX, - розповідає школярка. – Вирішила спробувати. З усієї України взяли участь тисячі школярів, а поїхали 300, в тому числі семеро – з Чернівців. Коли мені зателефонували і сказали: “Вітаємо, ти – фіналістка!”, – я була шокована.
Ніколи не забуду першу ніч у США: прокинулася о 4.00 (адже в нас інший часовий пояс) і довго не могла зрозуміти, де я і що зі мною. Спочатку майже нічого не розуміла, що американці говорять між собою, хоч англійську мову знаю непогано. Мене тричі питали, звідки я, а я не могла второпати, що вони кажуть і врешті сказала: “Не знаю”. Всі почали сміятися.
Більшість не знають, де розташована Україна, питають: “Це десь в Африці чи в Росії?” Коли побачили наш алфавіт, дивувалися: “Що це ви за закарлючки пишете?” Просили сказати їм якесь слово українською чи російською і були вражені, як взагалі таке можна вимовити. Але визнавали, що звучить гарно. Питали про погані слова, і їх, як не дивно, запам’ятовували.
По школі ходять у тапочках і мало не в піжамах
Друзів знайти було дуже важко. Американці, навіть мої ровесники, доволі пихаті, вони не цікавляться іншими людьми. Можуть запитати, як звати, звідки – і все. По школі вони ходять, як удома: взують кімнатні тапочки з собачками, одяг, дуже схожий на піжаму, іноді приходять з кавою, сніданком. Якщо не встигають вмитися вдома, приносять тюбик зубної пасти і чистят зуби в шкільному туалеті.
Дуже шанують спорт. У кожній школі є своя команда з футболу, баскетболу, бейсболу тощо і, звісно, група підтримки. У фільмах усі дівчата з групи підтримки гарні, стрункі, а насправді це не завжди так. Проте у них немає комплексів: навіть якщо живіт не надто підтягнутий, вони одягають короткі майки, щоби було видно пуп. Загалом вони можуть бути й стрункими, але на талії майже в кожної є жирові відкладення – як я називаю, рятівні кола. Це через те, що вони майже не ходять пішки, а завжди їздять машинами. Я єдина гуляла порожніми вулицями. На мене всі дивились, як на прибульця з іншої планети.
У магазині спитають, як справи, у банку пам’ятають, як звати
У США велика кількість різноманітних субкультур. Дуже багато реперів, переважно чорних. Не дай, Боже, скажеш на них “негр”, тоді начувайся. А ще там дуже популярно бути волонтером. Я також працювала як волонтер: малювала картину для однієї сім’ї, розносила каву, прибирала сміття, полола клумби біля церкви. Додумалася з джинсів вручну пошити сумку і виставила на аукціоні під час показу мод. Всі захоплювалися тією сумкою і купили за 40 доларів.
У них значно простіша система освіти. Якщо ми впродовж року вивчаємо 15 предметів, то вони – всього шість. Алгебра на низькому рівні: підручник з тригонометрії, який я прихопила з собою з України, виявився зайвим. Але було важко, бо я не знала математичних термінів. Там вчителі не панькаються з учнями, як тут. У них вчишся – добре, ні – то й не треба, ніхто цим не буде перейматися.
У США мені як іноземці встановили низку правил: жодного пірсингу, тату, алкоголю, водіння машини. Адже під час пірсингу, наприклад, можна занести інфекцію. А якщо ти захворів, тебе відправляють додому і більше не зможеш приїхати.
Найбільше у США сподобалася сфера обслуговування. Заходжу до магазину, мене там завжди зустрінуть з усмішкою, запитають, як справи, чим допомогти, у банку ім’я запам’ятовують. Тому тепер, коли повернулася додому, ще часто заходжу до магазину і за звичкою чекаю, щоби мене спитали, як справи. Але потім згадую, що я в Україні…
Галина МАРКІВ

Корисно знати
Що таке програма FLEX
FLEX (“Future Leaders Exchange Program”) – програма культурного обміну, яка здійснюється Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США й адмініструється в Україні організацією „Американські Ради з Міжнародної освіти: ACTR/ACCELS” (American Councils) за підтримки Міністерства освіти і науки України. Програма дає змогу українським школярам впродовж одного навчального року навчатись у школі в США, мешкаючи в американській сім’ї.