“Найкращий роман я ще не написав”, - казав Кожелянко

Василь Кожелянко помер у 51 рік. За досить коротке життя встиг написати і видати дев’ять романів, чотири збірки поезій, дві книги оповідань, п’ять п’єс у співавторстві з Володимиром Сердюком. Знаменита “Дефіляда у Москві”, яка й прославила Кожелянка, видавалась аж п’ять разів.
Саме з “Дефілядою” (1997 рік) Кожелянко увійшов у класику української літератури як засновник жанру альтернативної історії. Це твір, який захоплено читають усі, навіть ті, хто не є шанувальником такого жанру. Але сам письменник не любив, коли казали, що “Дефіляда” - його найкращий роман. “Найкращий роман я ще не написав”, - повторював Кожелянко. А ще любив жартувати, що за кордон поїде лише за Нобелівською премією.
“Перше книжкове видання найвідомішого роману Василя Кожелянка “Дефіляда у Москві” побачило світ 2000 року, – розповідає видавець Петро МАЦКЕВИЧ, який готував до друку всі найвідоміші твори Василя Кожелянка. – 2001 року наше видавництво “Кальварія” видало серію “Дефіляди”, до якої увійшли п’ять книжок Кожелянка: “Дефіляда”, “Конотоп”, “Людинець”, “Котигорошко”, “Лженострадамус”. Я не знаю прецеденту, щоб у ті роки, коли сучасних українських авторів практично не видавали, хтось із письменників міг похвалитись такою серією. Крапку у “Дефілядній” серії поставив 2002 року роман “Тероріум”, написаний у 2001 році. У цьому романі Василь передбачив і півмільйонні мітинги на Майдані, і помаранчеву революцію, і вигнання старої влади і, навіть деякі післяреволюційні процеси у верхівці української влади. Цей роман актуальний і сьогодні, а всі персонажі — впізнавані.
Однак до “Срібного павука”, виданого 2003 року в “Кальварії”, Василя Кожелянка асоціювали передовсім з “Дефілядою в Москві”. Саме “Срібний павук” розпочав нову серію книжок Кожелянка у жанрі історичної реконструкції. Потім було “Третє поле” (видавництво “Теза”), а незабаром очікується “Ефіопська січ” (видавництво “Лілея-НВ”).
На сьогодні “Срібний павук”, мабуть, найуспішніша книжка Василя Кожелянка: він витримав кілька “Кальварійських” перевидань, був виданий у Клубі сімейного дозвілля, перекладений і виданий у Фінляндії, за ним створена аудіокнижка...
До 50-річчя Василь отримав у подарунок від “Кальварії” дві книжки: “Дефіляда” (трилогія “Дефіляда в Москві”, “Конотоп”, “Людинець пана Бога”) і “Логіка речей” (збірка реалістичних новел). Одна з цих новел — “Нарцис” - так вразила редактора, що він довго наполягав видати її окремою книжкою. Редактор стверджував, що “Нарцис” — справжній роман, невеликий обсяг якого є лише свідченням несамовитого таланту автора.
Цікаво, що Кожелянко, як прозаїк, починав з блискучих новел у жанрі альтернативної історії. За іронією долі, останньою книжкою Кожелянка, яка вийшла за його життя, стала збірка саме цих новел під назвою “Чужий” (видавництво “Кальварія”). На жаль, я не знаю, чи встиг Василь дописати свій новий роман, у якому збирався “дістати” всіх провідних українських політиків. Знаю лише, що план книжки був повністю готовий”.
Якщо розділити письменників на “чоловічих” і “жіночих”, то Василь Кожелянко був радше “чоловічим”, бо історичні романи традиційно ближчі сильній статі. Але не все так однозначно в його творчості. Він написав дивовижно ліричні новели, якими зачитуються насамперед жінки. Їх зібрано в “Логіці речей”. Якщо ви знайомі лише з історичними творами Кожелянка – обов’язково прочитайте “Логіку”, і вам хоча б трішки відкриється завіса його загадкового життя. А життя (як і смерть) Василя Кожелянка справді було загадковим. Він жив у двох світах: сільському і міському. У першому були господарство, трава, яку треба скосити, дрова, які треба порубати, будинок, який треба добудувати. У другому – презентації, автограф-сесії, інтерв’ю, літературні фестивалі. Помер він у своєму сільському світі, до якого ніхто з міського не мав доступу. Тож нам, вочевидь, ніколи не дізнатись, як усе це сталося.
Оксана Драчковська