Два дні не їв, захопившись грою

16-20 липня в Одесі відбулися Міжнародні змагання зі спортивного покеру Gary Bowman’s Cup Summer-2008, що проводились за сприяння Федерації покеру України та її Почесного Президента Гері Боумена. Буковину на змаганнях представляв депутат міської ради Олег Охотський. Він і забрав головний приз змагань – золотий браслет вагою майже 600 грамів і грошову премію. Ми зустрілися з Олегом Євгеновичем, щоби детальніше розпитати його про турнір.
- Розкажіть, як відбувалися змагання?
- Змагання були дуже напружені, цікаві, тривали п’ять днів. У турнірі брали участь покеристи з десяти країн світу: України, Росії, Литви, Естонії, Румунії, Грузії, Великої Британії. Розігрувався кубок засновника турніру Гері Боумена – великий срібний кубок, на якому чемпіони гравірують назви своїх міст. Усього на кубку має бути дев’ять назв. Там вже є сім міст, і, що найприємніше, тепер буде напис “місто Чернівці”. Фінальна частина гри тривала два дні, змагалися 48 учасників. Кожному роздали по 10 тисяч фішок. Першого дня з 48 гравців мало залишитися дев’ять. Ми грали з 17 години вечора до четвертої ранку. Потроху вибували гравці. Грали, як справжні джентльмени: ніхто не ображався, не сварився, не підглядав у карти, не було гри на пару, перемигувань. Програвали з гідністю, тиснули руку суперникові, дякували за цікаву гру і йшли. Наступного дня стало ще важче грати, бо залишилися найсильніші. Але я вирішив: якщо вже потрапив за фінальний стіл, то мушу триматися до кінця, грати за правилами, як пише книжка. Я багато взяв із книжок: як правильно грати, як поводитися за столом, грамотно “штовхнути фішки”, показати себе.
- І як же поводитися за гральним столом?
- За столом сидів лише в темних окулярах, щоби сховати очі. Це також елемент блефу. Так багато хто робив. Адже по очах усе видно. Наприклад, кинув фішки, а немає старшої комбінації, і не знаєш, куди заховати очі. А ще це дає змогу крадькома дивитися на інших гравців і вивчати їх. Поведінка може розповісти дуже багато про те, які карти у гравця. Це видно з того, чи впевнена людина у собі, як бере фішки, як перекладає карти, чи хвилюється. Усі гравці постійно блефували, і я також. Але тут також треба знати міру. Був момент, коли я зіштовхнувся з гравцем з Румунії. Він почав блефувати, у нього було дуже багато фішок, і він мене ними “давив”. А я вже вирішив на наймінімальнішій комбінації (у мене було співпадіння п’ятірок) йти до кінця, що би там не було. А коли перевернули карти, виявилося, що у нього взагалі нічого не було, і я у нього виграв зі своїми п’ятірками.
- Як вдалося здобути таку блискучу перемогу?
- Переломний момент був, коли мені вдалося викинути одного із найсильніших учасників. Тоді нас залишилося всього четверо, але в мене стало 360 тисяч фішок. А всього було 480 тисяч фішок, тож можете уявити, з чим залишилися решта гравців – із 20-40 тисячами фішок. Вони зрозуміли, що боротися далі немає сенсу, бо я їх все одно “задавлю”. Тому, як люди розумні, сказали: “Ми здаємося, але дай нам за це трохи грошей”. Отож, ми поділили 32 тисячі гривень порівну. У мене були дуже сильні суперники. Наприклад, третє місце посів голова Київського обласного осередку Федерації покеру України Олександр Риков.
- Що ви відчували під час гри?
- Я був повністю сконцентрований, дуже серйозний. Я навіть нічого не їв впродовж цих двох днів фінальної гри, настільки захопився. А коли переміг, то був дуже радий, що зміг прославити рідне місто. Це для мене було надзвичайно важливо, що Чернівці вигравірували на Кубку. А золотий браслет мені дорогий не лише ціною, але й як реліквія.
- Де ви навчилися грати у покер?
- Я граю у спортивний покер усього рік. Вчився грати зі своїми колегами у клубі. Приділяв цьому багато уваги – грав і в комп’ютерний покер, і по змаганнях довелося поїздити. Був на турнірах у Львові, Славську, Києві. Буває, що заходимо у неділю до покерного клубу і сидимо там з восьмої вечора до четвертої ранку, граємо в комп’ютерний покер. Це дуже цікаво, там відразу грають по 700-800 осіб. Але все це – у неробочий час.
Саме через те, що основна робота займає у мене багато часу і сил, я не маю наміру просуватися далі і досягати титулу чемпіона світу з покеру. Я й так уже багато досяг. 14 грудня у Києві буде Бій Чемпіонів, у якому змагатимуться переможці щосезонних турнірів на Кубок Гері Боумена. Я – восьмий учасник. На чемпіонаті світу зі спортивного покеру, який відбувається у Лас-Вегасі, змагаються 10 тисяч учасників. Переможець отримує від трьох до п’яти мільйонів доларів. Але я туди їхати не буду – для мене це занадто далеко та й вистачить мені того, що я маю.
Галина МАРКІВ

Довідка
Спортивний покер – це інтелектуальна гра, в якій гравці змагаються одне з одним за затвердженими у встановленому порядку правилами в умінні, майстерності прораховувати різноманітні ймовірності та шанси, оцінювати стратегію і тактику гри суперника.
Перші згадки про захопливу гру, подібну до покеру, належать до 1526 року: в Італії та Іспанії полюбляли грати в гру primero. Цю ж гру у Франції називали la prime. Кожному гравцеві здавалися три карти, після чого по колу оголошувалися ставки, і в підсумку вигравала одна з комбінацій: три або дві карти однакової цінності або ж три карти однієї масті. Спортивний покер є офіційним видом спорту в Україні. Гра ведеться винятково за правилами, прийнятими Федерацією спортивного покеру України і затвердженими Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту. Спортивні заходи та змагання зі спортивного покеру відбуваються у покерних клубах, атестованих Федерацією спортивного покеру україни.
У спортивному покері, крім везіння та майстерності, вкрай важлива також репутація, сувора етика. Досвідчені та успішні гравці чітко дотримуються правила: ніколи не ображати новачків, оскільки перемога над новачками складає більшу частину їхніх прибутків. Покерний етикет також передбачає мінімальне спілкування за ігровим столом, категорична відмова від затягування часу, виказування емоцій, хизування тощо.