«Із чоловіком живемо в сараї»

Зруйнований будинок, купа сміття, вкритий намулом город і посеред цього... дерев’яний стілець. На стільці – компот, варення, масло і батон. Навколо – чоловік та дружина, чотирирічний хлопчик, бабуся. "Ми так святкуємо мій день народження. Мені виповнилося 35 років, - каже Марина ЛУПОЙ. – Усе забрала повінь, ми залишилися без нічого. Жила тут із чоловіком та сином".
Таку картину кореспондент "МБ" побачила у селі Драниця Новоселицького району. Тут стихія повністю зруйнувала 101 будинок та підтопила 783 подвір’я. Люди ночують у сараях, просто неба чи в наметах. Кожна сім'я чекає на будівництво будинку чи виплату компенсації.
"Уціліла лише труна"
- У суботу несподівано прийшла вода і хата відразу завалилася, - каже далі Марина Лупой. - Нічого не взяли – ні грошей, ні документів. Просто залишилися у чому були. На руки влада дала п’ять тисяч гривень першої допомоги. Гроші швидко розійшлися. Дитина кожен день просить їсти, а ще щось одягнути треба. Трохи допомоги дають продуктами. Тиждень тому дали п’ять кілограмів макаронів, але ми то з’їли за два дні. Взяли на кілька днів упаковку води, але… Вже випили одну пляшку, а до вечора ще чимало часу. Також воду занесли 90-річній бабусі. На парканах у селі – гуманітарна допомога, але доки добіжимо, то вже нема з чого вибирати. Прийшла комісія, побачила зруйнований будинок. Ми погодилися на будівництво нового житла. Обіцяють завершити будівництво до нового року. Зараз живемо у свекрухи. Щодня працюємо, прибираємо територію біля зруйнованого будинку.
Зовсім зруйновано будинок 76-річної Пелагії КРЕЦУ. Увесь день бабуся сидить на купі піску біля розваленого будинку чи на дошках і не хоче йти від руїн. Навкруги – розкидані ліжка, подушки.
- Що добре збереглося, так це труна. Аж моторошно, - каже пані Пелагія. - Ота труна, напевно, вже і є мій будинок. Живу в цьому маєтку понад 50 років. Тут були сарай, будинок, літня кухня. Коли прийшла вода, усе затопило на півтора метра, а будинок усередині підтопило на 70-80 сантиметрів. Я нічого не встигла взяти з оселі. Адже поїхала в гості до сестри у Мамалигу, а коли повернулася, то побачила якесь жахіття – навкруги стояла вода. Якби не підтримала сусідка, у мене би розірвалося серце. Як побачила, що нема ні кухні, ні сараю, ні будинку, мене скував дикий жах! Вийшла з дому в сукні, із сумкою, з цим і залишилася. Чоловіки відвели мене до сусіда, на другий поверх його будинку. Там вже було майже 30 літніх жінок. Там ми й перебули всю повінь. Вода прибула в суботу ввечері, а в понеділок прийшла друга хвиля. Не було можливості вийти. На "Уралі" нам привозив продукти Алік Тирша, ми дуже йому вдячні.
Зараз зупинилася у свата, за кілометр від зруйнованого будинку. Мені привозять продукти, воду, на руки дали п’ять тисяч гривень. Вже почали будувати новий будинок. Я увесь час сиджу біля свого маєтку, спостерігаю за будівництвом. Робітники за день збудували невелику халабуду, щоби мала де перевдягнутися, сховатися від сонця.
Як згадаю, яка жахлива була вода… Навіть не було видно верхівок кукурудзи. Увесь город затопило, увесь урожай пропав. Тепер лише сиджу у збудованій халабуді і відчуваю, як болить душа (плаче, – ред.).
"Навіть у дощ живемо у наметі"
- Вода прийшла раптово, подвір’я затопило на півтора метри, - пригадує Леонід БАРАН. - Живу тут 26 років і такого не пам’ятаю. Зі мною проживають тесть та теща. Їхній будинок нахилився, стіна руйнується, підпер її великими дерев’яними брилами, щоби не впала. Боїмося підступити до будинку. Тепер тесть та теща живуть у сараї.
- Важко на душі, я не можу бути у своєму будинку – він просто паде, - каже 67-річна Клавдія ПАСКАРЬ. – Мені дали другу категорію потерпілої і виділили 17 тисяч гривень на ремонт. Але як мені будувати будинок, якщо він паде. Я ляжу спати і можу не прокинутися! От і доводиться жити із чоловіком у сараї.
- Разом із донькою та двома внучками живемо у наметі, - каже 62-РІЧНА Марія КОЧУ. – Після стихії нам дали п’ять тисяч гривень першої допомоги. Гроші розійшлися дуже швидко. За 1700 гривень ми купили намет, а ще спеціальний брезент, щоби не намокнути під час дощу. Придбала холодильник і - по грошах. А треба ще зробити в літній кухні пічку, придбати внучкам диван. Також у спеціальний намет скидали одяг та речі, які встигли винести... Я вирішила не чекати, доки мені збудують будинок, і взяла 50 тисяч гривень компенсації. Будинок, у якому ми жили, був таким гарним , наче іграшка. Після стихії він почав руйнуватися. Сім молодих хлопців –солдатів – зняли вікна, черепицю. Лишилися лише стіни. Постраждала худоба, потонула частина курей. Жахлива стихія. На жаль, на окраїну села не завжди доходить вода та продукти. Спочатку нам привозили продукти, крупи, але вже все закінчилося. У центр села привозять воду, але ми доки прийдемо, то її вже розбирають.
- У селі Драниці підтоплені 783 двори, - каже бухгалтер сільської ради Вікторія КАТАН. – 101 хата зруйнована. 23 сім’ї погодилися на будівництво нового будинку, решта – чекають на виплату грошей. Надходження компенсації вже чекаємо з 21 серпня. Частину грошей вже отримали люди, які мають другу категорію потерпілих. Майже щодня у село надходить хліб, вода, макарони. Розвозимо допомогу навіть у віддалені куточки села. Так, із села Черлена Новоселицького району привезли готову їжу, яку розвезли окраїнами Драниці.
Валерія Чорней