Замість відпустки жінка оформляє акти потерпілим від повені

Мешканка мікрорайону Ленківці у Чернівцях Тамара Нагнибідюк – одна з перших, хто дізнався про повінь, яка очікувалася.
Затопило 157 домоволодінь
– Після 9.00 мені повідомили, що Прут вийде з берегів, – розповідає Тамара Дмитрівна. – О 10.00 я вже почала сповіщати людей, щоби вони підготувалися до цього. Насамперед звернулася до мешканців вулиць Остапа Вільшини, Піщаної та Героїв революції. До тих, до кого не додзвонилася, вирішала поїхати на машині.
Коли вода вже піднялася, почали вирішувати питання з евакуацією. У нас ніколи не затоплювало школу, тому саме там організували місця для евакуації. Багато людей відмовлялися залишати домівки. Сподівалися, що вода до них не дійде.
Після 16.00 Ленківці були майже повністю затоплені й вода далі прибувала. Відключили електроенергію, газ. Пам’ятаю, що постійно вили собаки. А вночі продовжував падати сильний дощ і саме тоді прийшов найбільший вал води.
Та, незважаючи на це, і я, і працівники міськради, і райради ходили затопленими вулицями, з’ясовували, чи не потрібно термінової допомоги.
– Але найбільше роботи було все-таки після повені, – каже Тамара Дмитрівна. – У Ленківцях затопило 157 домоволодінь. Тож допомоги потребувало чимало людей.
Пам’ятаю, як першого дня після повені я з водоканалом розвозила людям воду. Старі люди, які мешкають на вулиці Вільшини, були дуже зворушені, що їм особисто привезли воду, і мало не плакали. Декого доводилося будити, щоби набрали воду.
Перше, що почали робити після повені, – це спускати воду і викопувати шанці. Майже вся техніка проходила повз мій будинок. Тож вдавалося їх направляти туди, де найбільше потрібна була допомога. Разом з працівниками МНС з’ясовували, де потрібно спустити воду і де її відкачати.
Далі розпочалася робота з актами. Всі акти підписувала особисто, тому їх ретельно перевіряла. У перші дні після повені писала їх ночами. Лягала спати о 3.00, а вже о 5.00 вставала, знову звіряла акти і о 7.00 годині йшла до райради з актами. Люди й досі звертаються зі скаргами, намагаюся хоч якось їм допомогти. Ще потрібно викачати чимало криниць та підвалів. А на вулиці Остапа Вільшини і досі стоїть вода, бо її немає куди спустити.
Активістами стали жінки
Роботи з ліквідації наслідків повені у Ленківцях тривають вже третій тиждень. І вже третій тиждень поспіль Тамара Дмитрівна допомагає людям вирішити проблеми, пов’язані з повінню. Каже, що час на це є, бо саме на "піковий" момент припала її відпустка.
– До повені планували із сім’єю поїхати відпочити у Крим, – каже Тамара Дмитрівна. – Але зробити цього не вдалося, бо люди звертаються за допомогою.
Окрім Тамари Нагнибедюк, до ліквідації наслідків повені долучилося ще кілька людей, і так вже сталося, що в Ленківцях це переважно жінки.
– Велике спасибі Орисі Павучек, яка живе на вулиці Піщаній, – каже Тамара Дмитрівна. – Біля її будинку стояла машина МНС, яка відкачувала воду майже з усіх Ленківців. Рятувальник працювали тут 15 діб. І Орися Михайлівна, незважаючи на те, що її затопило, весь цей час готувала рятувальникам каву, годувала обідом і навіть виділила їм місце для відпочинку. Окрім того, вона дозволила, щоби у її городі викопали двометровий котлован, куди спускали воду з навколишніх вулиць.
Допомагали людям Світлана Величко та Орися Андрусяк з вулиці Вільшини. Їхні будинки теж серйозно затопило, але вони разом зі мною ходили до райради з актами людей. Сільва Гуцул залучала техніку для викачування води і направляла її за потрібними адресами. Василь Воєвідко, незважаючи на те, що його хату затопило, у перші дні допомагав розвозити воду людям. Також спасибі перевізнику маршруту №24 Анатолію Миколайовичу. Він надавав нам мікроавтобуси, щоби людям розвозити воду.
А загалом хочу подякувати всім мешканцям Ленківців, бо, незважаючи на стихійне лихо, всі були терплячими і об’єдналися, щоби вирішити проблеми після повені.
Людмила ОСАДЧУК