„Що та тисяча, якщо тонна цементу коштує більше”

Після паводка в селах Новоселицького району люди роз’їхалися до родичів або ночують у похилених будинках. На городах із-під води видніються вершечки кукурудзи.
У селах чимало зруйнованих хат. Біля деяких похилених будинків і досі на лавицях сидять старенькі люди. Вони не хочуть залишати свої хати, хай і зруйновані стихійним лихом.
- Після повені на подвір’ї – жахливий запах, - каже мешканка села Драниця Олена МАРЦЕНЮК. – Будинок нахилився, всередині весь вкритий намулом. У нашому маєтку жило три сім'ї – це дев’ять людей. А куди нам тепер піти? Бабуся залишається у сараї. Син із трьома внучками теж немає куди податися. Із дому винесли меблі, тепер передпокій, спальня стоять на вулиці. Я з другим сином поки що живу в хаті, яка нахилилася. Страшно, дуже сподіваюся, що держава допоможе.
“Не маємо навіть петрушки!”
Щоби побачити масштаби стихійного лиха та поговорити із людьми, Новоселицький район відвідав міністр охорони здоров’я Василь КНЯЗЕВИЧ.
- Як нам тепер бути? Держава нам допоможе? Ви подивіться, які скрізь ціни! Просимо лише одне – нехай ціни не піднімають. Хай залишаться на теперішньому рівні, тоді будемо виживати, - каже міністрові старенька мешканка Тарасівців.
- Одне із головних завдань уряду – розібратися із цінами, - відповідає бабусі Василь Князевич. - Якщо хтось підніме ціни на біді, буде покараний. Ви не повинні мовчати, говоріть про таких людей.
- Ми взагалі залишилися без нічого, ні картоплі, ні буряка, нема навіть петрушки, - чути голоси людей.
- Тут держава також передбачить компенсацію, виділить кошти на харчування та ліки. Вас держава не залише! Повірте, що настрій у нас серйозний. В область подивитися на стихійне лихо приїхали і прем’єр-міністр, і президент. Але й ми повинні допомагати одне одному, підставляти плече допомоги і все буде добре. Будьте здорові, на все добре!
- Ми дуже постраждали від стихії! – голосно каже старенький чоловік, тримаючись руками за голову. – Більшості виплатили одну тисячу гривень першої допомоги. А що з тією тисячею робити, якщо тонна цементу коштує 1 200 гривень. А потрібно робити капітальний ремонт будинку.
- Після стихії люди зупинилися у родичів, а старі люди не хочуть залишати зруйновані будинки, - розповідає “МБ” мешканка Тарасівців Віра КЕЛЯ. - Багато людей залишилися без одягу і не мають у чому ходити!. Треба йти на ринок і все купувати, а до паводка скільки всього росло на городах! Добре, що людей забезпечують питною водою, у спеціальному пункті у сільській раді можна взяти хліб. У магазинах також є всього вдосталь тай ціни, на щастя, ніхто не піднімає.
За словами сільського голови Тарасівців Григорія ТІХУ, із Хотинського району надходить допомога – люди присилають їжу та одяг. Усе зібране складають у спеціальному пункті у сільраді. Але переважно люди приходять за хлібом.
У Тарасівцях, де затоплено 1600 дворів, організували не лише підвіз питної води, але й штаб медичних працівників лікарської амбулаторії. “Щодня приймаю до ста людей, - каже сімейний лікар Іван ЗБУРЛЮК. – Люди переважно скаржаться на гіпертонічні захворювання. Інфекційних хвороб поки що не зафіксовано. Пункт добре забезпечений ліками”.
Лихо для Тарасівців – затоплена амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Будинок у жахливому стані. Його збудовано ще в 1950-их роках. Відновити амбулаторію нереально - старе приміщення сиплеться, стіни прогнили. На місці старої амбулаторії планують збудувати нову. Для цього треба понад один мільйон гривень.
“Лікар вивіз із води понад 200 людей”
Роз’їжджаючи Новоселицьким районом, міністр перевіряє, чи отримують люди питну воду, харчування та в якому стані колодязі. Більшість криниць зачинені, але не всі. У Ванчиківцях міністр зупинився біля відчиненої криниці. Біля неї стояли відро та горнятко. Люди запевняють, що воду звідси не п’ють, адже щоденно підвозиться питна вода, до кожної вулиці під’їжджає машина.
- Воду із криниці не п’ю, - запевняє мешканка Ванчиківців Євгенія Нантой. – Я отримую питну воду безкоштовно (як доказ, із хати жінка винесла декілька пляшок із питною водою і показала міністрові. – ред.) Щодня машини розвозять селом воду. А для побутових справ маємо помпу, звідти беремо воду.
У Драниці міністра за лічені секунди оточив натовп. З усіх боків посипалися запитання: “Який рівень води має бути в криниці, щоби її очистили?”, “У прикордонному районі мешканці Драниці не отримують воду. Деякі люди беруть цілі упаковки води, щоби роздати іншим мешканцям, а залишають собі”, “Я зареєструвався, але мене не внесли до списку потерпілих. Чому?”
Окрім скарг, люди неодноразово дякували головному лікареві амбулаторії загальної практики сімейної медицини у Драниці Олександру Кордуняну. Коли прийшла повінь, він на мікроавтобусі вивіз на пагорб понад 200 людей. Окрім того, чимало людей він відправив до реабілітаційного центру в Станівцях.
Валерія Чорней