Горяни економлять бензин і продукти

Щойно зробили об’їзну дорогу до Путили через перевал Шурдин, кореспонденти "МБ" відразу ж вирушили туди. Добиралися чотири години. Дорога через перевал Шурдин нелегка: намул, каміння, різкі повороти. Наш ВАЗ-2107 кілька разів зупинявся, бо закипала вода в системі охолодження. Але це єдина дорога, що з’язує відрізаний повінню район з областю.
У загиблого чоловіка залишилося троє малих дітей
У селі Плоска на одному із поворотів вода з річки Путилки розмила половину дороги. Мешканець села Микола Дроняк саме йшов до магазину, коли ми його зустріли.
– Дощ почався ще в четвер, – розповідає Микола ДРОНЯК. – А найгірше було в суботу. У селі втопився молодий чоловік, у нього залишилося троє малих дітей. Труп знайшли в сусідньому селі.
– До мого будинку вода не дійшла, бо він на підвищенні, – каже мешканець Сергіїв Василь СКЛАДАН. – Інших людей трохи затопило. Але люди врятувалися, бо ми тут готові до паводків. Гірські люди звикли себе захищати, тут буває так, що відрізує і доводиться сподіватися лише на себе. Допомога приходить пізніше. Ми маємо запаси їжі.
Люди молилися, щоби спала вода
У Путилі вода вже зійшла. Здається, що ніяких паводків тут і не було.
– У середу почалися дощі, не зупинялися, – розповідає мешканка Путили Євдокія ЯМНІЦЬКА. – Вода вийшла з берегів. Рівень води – до трьох метрів. Під час повені служба в церкві була і в суботу, і в неділю. Люди плакали, молилися, щоби вода спала. Вода несла і худобу, і відходи з розробки лісів. Якби зрубували дерева і відразу їх забирали, то було би менше сміття. А то усе, що зрубали і залишили, забрала вода, дерева схрестило, утворилися дамби і вода пішла через верх.
У РДА з підлоги познімали всі килими, видно лише залишки бруду на паркеті та стінах.
– Вода почала підніматися в ніч з четверга на п’ятницю, потім відступила, – розповідає працівник відділу ведення державного реєстру виборців Путильської РДА Надія КРИЧУН. – А в суботу вдень знову почала підніматися – приблизно на півтора метра. Ми чекали до вечора, доки вода спала до рівня колін, тоді змогли вийти.
Голова Путильської РДА Володимир ЛУКАНЮК саме приїхав після огляду об’єктів.
– Зараз взагалі без автомобільного сполучення залишаються 11 населених пунктів, – розповідає Володимир Петрович. – Сюди ми доставляємо провізію повітряним шляхом. Ми об’їхали проблемні місця району – Дихтинець, Усть-Путилу, Стебні, Шпетки, Мариничі, їхали аж до Розтоків. Добиралися УАЗ-ом, ризикуючи на деяких ділянках. Прокладали дошки і проїжджали ними. Зараз шукаємо точку на Черемоші, щоби зробити понтонний міст і перевезти важку техніку. Бо треба зробити хоча би гравійну дорогу, щоби машини могли проїхати. А витримали саме ті дерев’яні кашиці (укріплення проти паводка), що були побудовані ще за Австрії шаховим порядком, старим дідівським методом.
"Шкода песика з цуценятами, який загинув у воді"
Заходимо до одного з магазинів. Багато порожніх полиць. Покупці запитують печиво, олію, цукор. Але продавці зітхають і кажуть або "немає", або "несвіже".
– Усього не вистачає, – говорить продавець Світлана. – Макаронів, фруктів, овочів, цукру, хліба, дріжджів, олії. Ось якби дріжджі привезли. Бо люди в горах мають борошно, але немає дріжджів та й мусять купувати хліба. Лише як відкрили дорогу, то завезли трохи продуктів. Хліб привозять раз на день вранці по 50 буханок. Коштує 2,25 гривні.
На стадіоні 32 дітей чекають, доки за ними прилетить гелікоптер. Їх відправляють на відпочинок до дитячого оздоровчого табору в Севастополі.
– Вода знесла нам огорожу, затопила город, – розповідає 13-річна
Ліна ПАНТЮК, яка зібралася до Севастополя. – Найбільше мені було шкода свого песика з п’ятьма цуценятами, які під час повені загинули. У деяких людей знесло магазини, ятки. Знайомий бачив, як річкою несло бика. Багато людей плакали.
Олію дехто продає по 20 гривень за літр
Машиною ми доїхали до Дихтинця. Далі дороги не було. Пішли пішки. Потім зупинили "бобика", ущерть заповненого людьми – там сиділо семеро. Так приїхали до Усть-Путили.
– Вже минуло більше тижня, а дороги ще не зробили, – каже мешканка села Тетяна. – Ми відрізані з обох боків від світу. Донька не може до мене приїхати з Чернівців і я до неї не можу добратися. Ми тут, як на засланні. Продуктів не вистачає. Якщо в магазині є олія, то її продають по 20 гривень за літр. А картки поповнення рахунку на 25 хвилин коштують 50 гривень… Та й то їх важко знайти.
Та, незважаючи на паводок, село живе своїм життям. Обабіч дороги пасеться корова. Чоловік на подвір’ї лагодить трактор. А якийсь хлопець на березі річки ловить рибу. У хлопців, які каталися на велосипедах, позичили за "десятку" невеличкий велосипед і відвезли провізію своїм знайомим у Мариничах – помідори і крупи.
На подвір’ї сім’ї Шешурів у Мариничах на перший погляд усе гаразд, лише прим’ята городина. Але коли господиня Світлана Шешур веде нас до річки, яка за 20 метрів від будинку, стає зрозумілою сила стихії. Пісок на березі, понівечені майстерні, зірваний міст, що з’єднував Чернівецьку та Івано-Франківську області.
– Ми зазнали збитків на 17 тисяч гривень, – бідкається пані Світлана. – Мій чоловік торгує запчастинами до автомобіля, то їх всіх намочило. Наше подвір’я від річки відділяла 100-метрова стіна. Її повністю знесло. Тут був сад, а тепер залишилося лише одне дерево. Так лячно – раніше з вікна своєї хати бачила мур, а тепер – відразу річку. Боюся, ще раз будуть такі паводки, все село затопить.
Йдемо на подвір’я сусідки бабусі Олени. Самої господині вдома немає. Усе подвір’я у намулі. На сонечку гріються двоє худих котиків. І порпається у землі курка – лише одна.
– Я встигла врятувати лише цю курку, – каже Світлана Шешур. – Усі решта курочок бабці Олени забрала вода разом із сараєм.
За хлібом ішли пішки до сусіднього села
Їжі в сім’ї Шешурів ще вистачає. Навіть нас пригостили. Сказали, що домашнього м’яса та молочних продуктів є доволі. А от за хлібом навіть доводилося йти пішки до хлібозаводу в сусіднє село. Та на днях вертоліт привіз борошно. А ось з бензином – проблеми. Його в селі немає, бо неможливо довезти, тому доводиться економити кожен літр. Світло вже ввімкнули, а телефонні лінії не працюють. Не ловить і мобілка. Оскільки у Шешурів син живе в США і вони дуже хочуть з ним поспілкуватися, збираються і їдуть до Усть-Путили. Заодно і нас підвозять. Пані Світлана каже, що люди бояться давати дітей до дитячих садочків, бо бояться, що малюки заразяться брудною водою. Село відрізане від світу з усіх боків.
Додому ми повернулися швидше, бо автомобіль у сутінках менше нагрівався. Загалом подорож була чималою – 300 кілометрів.
До теми
Станом на шосте серпня на Путильщині без автомобільного сполучення залишаються такі села: Шпетки, Стебні, Яблучниця, Самакова, Плай, Довгопілля, Конятин, Голошина, – повідомив голова Путильської РДА Володимир ЛУКАНЮК. – Погане сполучення із верхньою та нижньою Яловичерою, Перкалабою, Саратою. Щойно відновили дорогу до Усть-Путили і Мариничів. Без світла залишаються хутори і шість населених пунктів. Телефонні лінії працюють лише в Путилі та ще в кількох населених пунктах. До району можна добратися лише через перевал Шурдин. Польоти гелікоптерів на Путильщину відмінили – це надто дорого – і возять провізію автотранспортом.
Галина МАРКІВ