У відрізаній від світу Путилі не панікують і чекають допомоги

Місцеві горяни сподіваються, що другого-третього серпня відновлять дорожнє сполучення з Путилою. Наразі райцентр та навколишні села відрізані від світу через повінь, відчувають дефіцит продуктів та бензину. Вибратися з Путили на "велику землю" можна або на гелікоптерах, або здолавши багатокілометрову відстань пішки та попутками.
На автомобіль дають лише п’ять літрів бензину
Мешканець Путили Віталій Дмитрюк, який добрався до Чернівців саме таким чином, розповів про ситуацію в райцентрі.
– У понеділок до нас прилітало три гелікоптери. Один військовий забрав двох постраждалих дітей до лікарні в Чернівці. Прикордонники привезли продукти, борошно, пошту. Приватний гелікоптер підприємця з Києва привіз продукти та медикаменти для лікарні. На ньому підприємець евакуював свою сім’ю, яка була в Путилі, – каже Віталій. – Це все добре, але такої допомоги замало на таку кількість людей, які відрізані від світу. Від початку стихії в магазинах не було хліба, але це тому, що не було електроенергії і не працювала пекарня. Тепер хліб є. Натомість немає овочів. Люди розкуповують крупи, макарони, рис, олію. Не вистачає пального для техніки. На заправці відпускають лише по п’ять літрів бензину на автомобіль. Однак паніки серед людей нема. Усі працюють. Сподіваємося, що допомога до нас прийде. Гадаю, добре було би, щоби через перевал Німчич налагодили дорогу до Розтоків. Усі сподіваються, що до суботи-неділі зроблять дорогу через перевал Шурдин. Необхідні продукти, медикаменти, пальне, генератори. Доки є світло, пекарні працюють, а якщо щось станеться? Тоді без генераторів не обійтися.
Зараз добиратися з Путили досить важко. Ми з товаришем вирушили до Чернівців десь о 8.00. Під’їхали до Дихтинця. Районна влада вже організувала туди мікроавтобус. Далі пройшли пішки з Дихтинця до Розтоків. Звідти на автомобілі зі знайомим доїхали до перевалу Німчич, а звідти на попутках до Вижниці. І вже звідти ми змогли виїхати рейсовим автобусом до Чернівців, куди прибули десь о 15.00.
Люди ще вірять запевненням влади і дуже сподіваються на якнайшвидшу допомогу.
Голова сільради села Розтоки Василь Матіос: "Найперше треба перенести русло Черемоша на старе місце, бо він вже забрав городи людей, підібрався до хат, підмулив їх і може змити. Дорога, яка з’єднує нас з цивілізацією, у Смугареві сунеться. Це єдиний шлях до Вижниці. Немає світла. Людям треба доставити продукти – овочі, хліб, дріжджі, олію, борошно, цукор, сіль. Треба техніку – бульдозери. Найголовніше – це пальне для техніки. Потрібен мікроавтобус для сполучення з Розтоками і Вижницею.Таксі коштує 80 гривень".
Микола Гаврилюк із Розтоків Косівського району мопедом їде до Усть-Путили провідати свою дівчину. Каже, що мусив залишити мопед в Розтоках, бо далі не проїхати, і пішов до коханої пішки.
Грималюк Михайло, підприємець, організував доставку хліба. На плечах приніс чотири кілограми дріжджів у Шпитки і обміняв на хліб, який також власноруч доніс до Мареничів. Поїхав до Чернівців, щоби домовитися про закупівлю найнеобхіднішого для жителів Мареничів та Усть-Путили – цукру, солі, круп, дріжджів, борошна.
Романа Кіндратяк, учениця четвертого класу Довгопільської ЗОШ, дісталася до Чернівців разом із батьком. Дівчинка розповідає, що хотіла би, щоби дорогу до її села якнайшвидше відремонтували.
З Мареничів до Розтоків людей на своєму "Жигулі" підвозить Скрипчук Микола, працівник держлісгоспу. Їдуть по верхній дорозі, яка збереглася ще за радянських часів. Нижню дорогу зовсім розмило.
У магазинах залишилася лише горілка
– Гелікоптери розвозять муку, цукор, – розповідає мешканка села Довгопілля Марія ГРИГОРЯК, з якою ми зв’язалися мобілкою. – Але нам поки що нічого не привезли. Люди, які тримають свиней, не мають вже комбікорму і тварин нічим годувати. Ще трохи й закінчаться дріжджі, борошно, і ми залишимося без хліба. Дорогу до села зірвало у трьох місцях так, що люди ледь можуть пройти. Було так: річка, дорога, скеля. А тепер залишилася річка і скеля. До Путили треба йти горбами. Старі люди розповідають, що колись так ходили і це значно швидше – усього дві години… В одного чоловіка хата опинилася просто над урвищем. Машини їздять лише в селі – щонайбільше два-три кілометри можуть проїхати. Ще можна поїхати мопедом або велосипедом. До нас люди приходять з Вижниці пішки, усі в багнюці. У магазинах майже нічого немає. Залишилися лише напої – горілка, соки. Картопля, кукурудза, буряки, сіно згнили. Городи повністю замулило. Трубу, якою дощова вода лилася у річку, віднесло водою. З Вижницею зв’язку не маємо.Студенти не можуть поїхати до Чернівців. Кажуть, буде дорога Путила – Берегомет – Сторожинець – Чернівці. Раніше ми їздили іншою дорогою: Путила – Вижниця – Розтоки – Вашківці – Чернівці. Але невідомо, коли ту дорогу відновлять і чи взагалі відновлять. У аптеках розкупили всі медикаменти. Якщо хтось серйозно захворіє, то навіть нема як поїхати до лікарні. Забула, який на смак кавун, помідори. Раніше нам привозили продукти з інших областей, тепер нічого немає. Добре, що родичі нам розповідають, що робиться в інших регіонах. Інакше ми б нічого не знали: телефони не працюють, світла немає. Ми заряджаємо мобільні телефони від пристрою, який привіз з-за кордону наш односельчанин.
У Дихтинці є світло і завозять хліб
Як розповіла по телефону мешканка Дихтинця Феодосія Ончул, у селі вже встановилася сонячна погода і майже повністю спала вода. "У нас уже є світло, отож можемо дізнаватися про всі новини, – радісно повідомила жінка. – До села почали завозити хліб, але дають тільки по дві буханки в одні руки. Продають за тією ж ціною, що й до повені. Але я вчора сама спекла хліб, бо мала борошно і дріжджі. Ми почали косити траву біля хати. Маємо ще сіножаті в горах, але не були ще там, бо позабирало всі кладки. Через потік біля нас теж забрало частину кладки, але чоловіки відремонтували, то вже можна йти нею. Трохи почистили дорогу, трактором повідтягували смереки.
Віктор Дудар, Галина Марків, Надія Будна