При в’їзді в село на земельних ділянках – всюди плеса мутної жовтої води, яка швидше випарується від тепла, ніж зійде в Прут. Але це відбувається повільно, а неприємний запах гниття вже дає про себе знати.
"Такої повені навіть старожили не пам’ятають"
У центрі Тарасівців, навпроти приміщення сільської ради, стоїть намет рятувальників, дві автомашини з червоним хрестом. А на головній дорозі – військовий тягач з БРДМ. Біля нього – група еменесників в уніформі. Через годину-дві бойова машина зникає – їде в зону затоплення вивозити майно та витягати з води автомашини і вози потерпілих селян. А біля сільради місцеві юнаки розвантажують ящики з мінералкою. Чимало людей самі беруть по пляшці-дві і йдуть додому – вода в криницях не годиться для пиття. До секретаря сільради Тетяни Ністрян двері не зачиняються.
– Сільський голова Григорій Тіху третій день на затоплених вулицях, допомагає людям, – каже жінка. – А село велике, понад 5000 населення. Вже організували групу з 10 осіб, яка обстежує кожен двір. Такої великої повені навіть наші старожили не пам’ятають.
За словами Тетяни Василівни, підтоплено 1600 дворів, повністю зруйновано 62 будинки, втрачено 1200 гектарів сільгоспугідь. З урожаю люди матимуть лише кукурудзу і квасолю. З картоплі і овочів нічого не залишиться: згниє або вже знесене водою. Потребують допомоги 3000 осіб. Фактично майже кожен двір зазнав збитків і руйнації.
– Велику допомогу потерпілим надають наші підприємці, – продовжує Тетяна Василівна. – Власник пекарні Олексій Мунтян безкоштовно надає хліб, а депутат райради Іван Сорочан – хліб, мінеральну воду, каву. Від райдержадміністрації, крім хліба й води, привезли подушки, матраци, ковдри, сіль. Годину тому нас відівідала представниця фірми "Югро", яка пообіцяла привезти потерпілим рибні консерви, тушонку, печиво та цукор. А від облспоживспілки має прибути польова кухня. Адже в селі немає ні світла, ні газу, лише зараз почали завозити балони з газом.
"Три сім’ї дві доби були серед восьмиметрової води без їжі"
– Зранку в нас вже побувало шестеро осіб, – каже Ярослав Стефак, начальник сектору охорони здоров’я та медико-біологічного захисту Головного управління МНС в області. – Дехто скаржився на кров’яний тиск, декому дали заспокійливе. Але найбільше людям потрібна психологічна допомога, адже стрес від повені дається взнаки.
Невдовзі до сільради прибув голова Григорій Тіху. Скинув високі рибальські чоботи й взявся давати лад групі молодиків, які мали розвантажувати авто з хлібом та батонами.
– Зараз розвозитимемо дворами тих вулиць, які прилягають до Пруту, – каже він. – Цим займаються камазисти Василь Безушко, Аркадій Чапук, Михайло Бузумурга, Іван Мигаєса, Валентин Келя, Олександр Ністрян, Олег Мунтян та інші. Особлива вдячність хлопцям-спортсменам, які на катамаранах вивозили людей із затоплених будинків, був і моторний човен з облрибінспекції. Відзначилися Володимир Горобієвський та Григорій Гринюк. Прізвищ інших звитяжців не знаю, адже не до того було. Вважаю, що влада мала би нагородити кожного з них. Першого дня повені в село приїхали й рятувальники, але без пального, яке ми вишукували, де могли. Обіцяли привезти польову кухню, та нема. Нині рятувальники допомагають виносити та вивозити майно з будинків потерпілих.
Ми вирішили податися на підтоплені вулиці разом з Григорієм Грішкою, колишнім воїном-афганцем, який з вантажем хліба та мінералки своїм КамАЗом їхав до потерпілих односельчан. Четверо юнаків розносять до кожного двору певну кількість буханців і пляшок води, залежно від мешканців будинку. Григорій Грішка знає майже всіх своїх односельців. Майже всюди на парканах сушаться одяг, килими, білизна, на подвір’я винесені меблі, більшість з яких доведеться викинути. Побачивши нас, люди починають плакати і дякують за допомогу.
Врятував сімох дітей, що випали з перевернутого човна
– Дивлячись на це, й самому хочеться плакати, – кидає Григорій. – Я не збіднію за тих 500 гривень, які витрачу на пальне, бо в такий час треба думати не про себе. Ось у нас три сім’ї дві доби перебували серед восьмиметрової води без їжі. А мати двох дітей Мар’яна Савка вночі прокинулася в хаті і впала у воду, яка залила її будинок. Жах!
Побували ми й біля зруйнованих будівель. Є будинки, які були затоплені повністю і збереглися, однак спеціалісти вважають, що вони все одно розваляться. Наприклад, у пенсіонерки Соломії Келі половина хатини вже впала, інша половина нахилилася. Бабуся ходить подвір’ям, на якому півметра води. І плаче, бідкаючись, що буде далі.
– Син Соломії Василівни, Василь, своїм катамараном, мабуть, найбільше врятував людей, – розповідає сусід. – Зокрема й сімох дітей, які випали з перевернутого човна у воду. Василь плавав на катамарані у найнебезпечніших місцях. Орієнтуватися було важко, бо всі будинки були під водою, навіть церкву залило. Врятував він і 83-річну жінку, яку шукав дві години. А знайшов її на яблуні, де нещасна сиділа на драбині.
Василь Гринюк
